Греко-католицький календар
Св. Порфирія, єп. Газського
Апостол
Юда 1, 11-25
11. Браття, горе тим, що пішли дорогою Каїна і, у відплату, попали в обман Валаама, і у бунті Корея загинули. 12. Вони – підводні скелі на бенкетах ваших, які живляться безсоромно з вами і самих себе випасають; хмари безводні, що їх гонять вітри; дерева, що пізно восени без плоду, двічі умерлі, вирвані з корінням; 13. люті морські хвилі, що власним соромом шумують; блукаючі зорі, яким чорна темрява збережена повіки.
14. Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось прибув Господь із своїми десятками тисяч святих, 15. щоб учинити суд над усіма і виявити всім безбожним усі вчинки їхньої безбожности, які вони безбожно учинили, та всі зневаги, що проти Нього говорили оті грішники безбожні». 16. Вони ремствують, нарікають на свою долю і йдуть за своїми похотями; уста їхні промовляють гордовито, підлещуються для користи.
17. Ви ж, любі, згадуйте слова, що вам предсказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, 18. які вам говорили: «Останнього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних». 19. Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу.
20. Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі, 21. бережіть себе у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. 22. Тих, що вагаються, старайтеся переконати; 23. інших рятуйте, вириваючи з вогню; до інших майте милосердя зо страхом; ненавидьте навіть одежу, забруджену тілом.
24. Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду і поставити перед своєю славою непорочними в радості, 25. єдиному Богу, Спасу нашому, через Ісуса Христа, Господа нашого – слава, величчя, сила і могутність перед усіма віками, і нині, й по всі віки. Амінь.
Євангеліє
Лк 23, 1-34. 44-56
1. В той час повели Ісуса первосвященики, книжники і старші народу до Пилата, 2. і почали Його обвинувачувати, кажучи: – Ми найшли, що цей підбурює народ наш, збороняє давати кесареві податок і каже, що Він – Христос-Цар.
3. Пилат спитав Його: – Ти цар юдейський? Ісус у відповідь сказав до нього: – Ти кажеш. 4. Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: – Я не находжу ніякої вини в цьому чоловікові.
5. Вони ж настоювали і кричали: – Він народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди. 6. Почувши це, Пилат спитав, чи цей чоловік – галилеянин; 7. і довідавшися, що Він з-під влади Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями був також у Єрусалимі.
8. Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса, бажав бо здавна бачити Його, тому що чув про Нього і сподівавсь побачити від Нього якесь чудо. 9. Силу питань він Йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. 10. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно Його обвинувачували. 11. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши Його й насміявшись з Нього, надів на Нього білу одіж і відіслав Його назад до Пилата. 12. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
13. Тоді, скликавши первосвящеників, старшин і народ, 14. Пилат до них промовив: – Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу. Ось я, розсудивши справу перед вами, не найшов у цьому чоловікові ніякої вини в тому, в чому ви оскаржуєте Його. 15. Та й Ірод не найшов, бо ж відіслав Його до нас. Отже, видно, що Він не вчинив нічого, гідного смерти. 16. Тому я Його покараю й відпущу.
17. Треба ж було йому на свято випустити їм одного. 18. Та вони всі разом закричали: – Геть із цим, відпусти нам Варавву! 19. Цього останнього за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в’язницю.
20. Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, промовив до них знову. 21. Та вони закричали: – Розпни, розпни Його!
22. Тоді промовив до них утретє: – Яке зло вчинив Він? Я не найшов у Ньому нічого, гідного смерти. Покараю Його й відпущу. 23. Але вони наполягали, кричачи сильно, і вимагали, щоб Його розп’яти. І крик їхній переміг. 24. Тоді Пилат присудив, щоб сталось, як вони просили. 25. І він відпустив того, що за повстання й убивство був вкинутий у темницю і якого вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще. 26. І як вони Його вели, заставили якогось Симона Киринея, що вертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
27. Ішов за Ним великий натовп людей і жінки, що плакали за Ним та голосили. 28. Ісус обернувся до них і сказав: – Дочки єрусалимські, не плачте надо Мною, а плачте над собою й над вашими дітьми! 29. Бо ось настануть дні, коли скажуть: щасливі неплідні, і лона, що не родили, і груди, що не годували. 30. Тоді казати почнуть горам :
впадьте на нас! – і горбам: покрийте нас! 31. Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?
32. З Ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть. 33. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там розп’яли Його і злочинців, одного по правиці, і другого по лівиці. 34. Ісус сказав: – Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.
44. Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, 45. бо затьмарилось сонце, і завіса храму роздерлася посередині. 46. Ісус закликав сильним голосом: – Отче, у Твої руки віддаю дух Мій! Сказавши це, Він віддав духа.
47. Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: – Справді цей чоловік був праведний. 48. Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, верталися додому, б’ючи себе у груди. 49. Усі Його знайомі стояли оподалік, і жінки, що були прийшли слідом за Ним з Галилеї, дивилися на все те. 50. І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, людина добра і праведна, 51. що не пристав був до їхньої ради ні вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста, і очікував Божого царства. 52. Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. 53. Зняв він Його з хреста й, обгорнувши Його в полотно, поклав у гробі, висіченім у скелі, де ще ніхто не лежав. 54. То був день приготування і вже заходила субота. 55. Жінки, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, йдучи слідом за Йосифом, бачили гріб і як поклали тіло Ісуса. 56. Вернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.
фінансово.
Щиро дякуємо!
