Греко-католицький календар
Прп. Іларіона Нового;
св. Стефана, чудотворця
Іс 66, 10-24
10. Радуйтеся з Єрусалимом і веселіться, ви всі, заради нього, що його любите! Возрадуйтеся з ним радістю всі, що за нього журилися, 11. щоб могли ссати й насичуватися з грудей його втіхи, щоб могли впиватись і розкошувати багатством його слави. 12. Так бо говорить Господь: «Ось я спрямую до нього мир рікою, потоком зливним будете ви звідти славу народів усмоктувати. І вас носити муть при боці, й на колінах вас будуть голубити. 13. Як утішає когось рідна мати, так я буду вас утішати, і найдете втіху в Єрусалимі. 14. Побачите це, і звеселиться ваше серце; немов трава, квітнутимуть ваші кості. Рука Господня об’явиться його слугам, а його гнів – його супостатам.» 15. Бо ось Господь прийде у вогні, і наче вихор – його колісниці, щоб вилити свій гнів пожаром, свої погрози – полум’ям вогненним. 16. Бо вогнем судитиме Господь усю землю, мечем – усяке тіло; багато буде побитих Господом. 17. Ті ж, які святяться, очищують себе, щоб увійти в сади за кимось, що всередині; ті, що їдять свинину, гидоту й мишей, усі загинуть, – слово Господнє. 18: «Я знаю їхні діла й думки їхні. Я прийду, щоб зібрати всі народи та язики, і вони прийдуть та узріють мою славу. 19. Я дам їм знак і пошлю врятованих з-поміж них до народів: до Таршішу, Путу, Луду, Мешеха й Рощу Тувала та Явану й до далеких островів, що ніколи про мене не чували й не бачили моєї слави. І возвістять народам мою славу. 20. І приведуть усіх братів ваших з-поміж усіх народів у дар Господеві на конях, колісницях, на носилах, на мулах та верблюдах – на мою святу гору в Єрусалим, – слово Господнє, – так, як сини ізраїльські приносять дари в чистій посудині у дім Господній. 21. З них я теж візьму у священики й левіти, – слово Господнє. 22. Бо так, як нове небо й нова земля, що я створю, стоятимуть передо мною, – слово Господнє, – отак буде стояти ваше потомство і ваше ім’я. 23. І що нового місяця і щосуботи приходитиме всяке тіло, щоб передо мною поклонитися, – слово Господнє. 24. І коли вийдуть, то побачать трупи людей, що проти мене збунтувались. Червяк їхній не помре, вогонь їхній не погасне. Вони будуть осоружні всім людям».
Бут 49, 33 – 50, 26
33. А коли Яків скінчив наказувати своїм синам, простягнув він свої ноги на ліжко й віддав духа та приєднався до свого роду.
1. Припав Йосиф на лице своєму батькові й плакав над ним та цілував його. 2. Потім Йосиф повелів своїм слугам, лікарям, набальсамувати батька, й лікарі забальсамували Ізраїля. 3. Сорок днів пішло на те, бо стільки днів треба було на бальсамування. Єгиптяни ж оплакували його сімдесят днів. 4. А як минули дні жалоби, Йосиф сказав дворові фараона: Коли я знайшов ласку в очах ваших, скажіть фараонові таке: 5. Батько мій заприсягнув мене словами: Ось я вмираю. В моєму гробі, що його я викопав собі в Ханаан-краю, там мене поховаєш! Отож дозволь мені піти та поховати свого батька, і я повернуся.” 6. Фараон відповів: “Іди й поховай свого батька, так, як він тебе заприсягнув.” 7. І вийшов Йосиф ховати батька свого, а з ним пішли всі двірські фараона, вельможі його роду та й усі старші єгипетського краю, 8. і ввесь дім Йосифа та його брати з домашніми його батька; тільки своїх дітей та овець своїх і стада свої лишили вони в Гошен-землі. 9. Вийшли з ним і колісниці й вершники: був це вельми великий почет. 10. Прийшли ж вони до Атад-току, що по тому боці Йордану, й ридали там вельми великим та важким риданням; і справив він по своєму батькові сімденну жалобу. 11. А як мешканці краю, ханааняни, бачили цю жалобу коло Атад-току, то сказали: “Тяжка це жалоба для єгиптян.” Тим то й названо його ім’ям Авел-Міцраїм, що є по тому боці Йордану. 12. Сини його, отже, зробили так, як він велів їм; 13. вони бо занесли його в Ханаан-край і поховали його в печері на полі Махпела, яку вкупі з полем купив був Авраам на власне кладовище в Ефрона, хеттита, проти Мамре. 14. Після похорону батька повернувся Йосиф у Єгипет, він і його брати й усі, що ходили з ним ховати його батька. 15. Побачивши Йосифові брати, що помер їх батько, сказали: “Ануж Йосиф зненавидить нас (тепер) та й направду відплатить нам за все те лихо, що ми йому заподіяли.” 16. І послали до Йосифа сказати: “Батько твій перед своєю смертю так заповідав, кажучи: 17. Ось так промовте до Йосифа: Прости братам твоїм, будь ласка, вину за гріх їх, вони бо зло вчинили тобі. Та ти прости тепер, будь ласка, провину рабам Бога твого батька.” І заплакав Йосиф, як вони це говорили до нього. 18. Тоді прийшли ще його брати і, впавши перед ним, сказали: “Ось ми – твої раби.” 19. А Йосиф каже до них: “Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога? 20. Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, щоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям. 21. Не бійтесь, отже, я годуватиму вас і дітей ваших.” І втішив їх і говорив до них зичливо. 22. І пробував Йосиф у Єгипті, він і дім його батька. А жив Йосиф сто десять років. 23. Йосиф бачив дітей Ефраїма до третього покоління; також діти Махіра, сина Манассії, народилися в Йосифові прийми. 24. Нарешті Йосиф сказав до своїх братів: “Я вмираю, але Бог напевно навідається до вас і виведе вас із цього краю в край, що про нього клявся Авраамові, Ісаакові та Яковові.” 25. І взяв Йосиф у синів Ізраїля таку клятву: “Як Бог навідається до вас, ви заберете звідси мої кості.” 26. І помер Йосиф мавши сто десять років, а вони забальсамували його й поклали у труну в Єгипті.
Прип 31, 8-31
8. Відкрий твої уста на користь німого, для всіх, що їм виречено погибель. 9. Відкрий твої уста, суди по правді, розсуди діло бідного та сіромахи. 10. Жінку цнотливу – хто її знайде? Ціна її вища над перлини! 11. Серце її мужа покладається на неї; йому не бракуватиме прибутку. 12. Вона чинить йому добро, не зло, покіль віку в неї. 13. Дбає про льон та вовну, радо працює власними руками. 14. Вона, немов ті кораблі купецькі, здалека хліб привозить. 15. Встає удосвіта, дає домашнім їжу, і пай своїм слугиням. 16. До поля придивляється і його купує, і з власних рук дорібку виноградник садить. 17. Стан вона свій підперізує міцно, й береться жваво до роботи. 18. Бачить, що її праця процвітає, світло її вночі не гасне. 19. Руки до кужеля простягає, а пальці її держать веретено. 20. Вона для вбогого розтуляє долоню, нужденному подає руку. 21. Сніг не страшний для її хати, бо вся її сім’я одягнена подвійно. 22. Покривала вона собі готує, льон тонкий і порфіра – її одежа. 23. Мужа її шанують у воротях, як засідає зо старшинами краю. 24. Вона тче тонке полотно й продає, і пояси купцеві доставляє. 25. Сила й гідність – її одежа, і вона собі сміється з прийдешнього дня. 26. Уста свої з мудрістю відкриває, доброта науки на язиці в неї. 27. Ретельно наглядає за ходом справ у хаті, хліба не знає їсти, нічого не робивши. 28. Діти її встають і її величають, муж її теж її вихваляє. 29. Сила було жінок цнотливих, ти ж перевищила усіх їх. 30. Краса – річ оманлива, врода – марна; жінка, що Господа боїться, – така хвали достойна! 31. Дайте їй з того, що надбали її руки, і нехай її вчинки хвалять її при брамі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
