Фрагмент розпису храму свв.Володимира і Ольги (Львів, УГКЦ)
Князь Володимир Великий та княгиня Ольга – це ті, кого справедливо вважають першими символами українського християнства. Церква прославила їх обох як святих, у лику рівноапостольних. Це означає, що вони, подібно до безпосередніх учнів Христа, особливо відзначилися проповідуванням християнства та наверненням народів в істинну віру.
Ольга (у хрещенні – Олена) народилася близько 890 року. Місце її народження достеменно не відоме. Імовірно, вона була варязького походження і приїхала із псковських земель – саме такої версії дотримуються "Повість временних літ" і церковне житіє святої княгині Ольги. Однак існує ряд версій, що виводять її походження з Болгарії, Галичини тощо.
903 року Ольга стала дружиною київського князя Ігоря Рюриковича. Шлюб виявився щасливим і тривав понад сорок років. Але близько 945 року Ігор потрапив у полон до непокірного племені древлян, які стратили його, після чого відправили до Ольги послів із пропозицією стати дружиною древлянського князя Мала. Помста Ольги за смерть чоловіка і спалення нею древлянського міста Іскоростень (сучасний Коростень) увійшла в історію і за століття обросла безліччю деталей, часом сумнівних із погляду здорового глузду.
По смерті чоловіка Ольга стала правити Руссю як регентка при своєму синові – неповнолітньому Святославі. 957 року вона відвідала Константинополь, де зустрілася з візантійським імператором Константином Порфірородним. Під час цього візиту Ольга прийняла хрещення, а повернувшись до Києва, відрядила послів до саксонського короля Оттона Великого з проханням прислати на Русь священиків та єпископа.
Хоча сама княгиня була християнкою, їй, попри всі зусилля, не вдалося утвердити християнство як державну релігію й навернути Святослава. Утім, син дозволив поховати матір за християнським обрядом після її смерті 969 року.
Святу справу княгині Ольги продовжив її онук – князь Володимир, незаконний син Святослава. На початку свого правління він був затятим поганином: споруджував капища на честь язичницьких богів, мав велику кількість дружин та наложниць. Але все змінилося, коли, прагнучи вигідного династичного союзу з Візантією, Володимир прийшов до Христової віри: імператор Василій ІІ пообіцяв віддати за нього свою сестру Анну за умови, що князь охреститься сам і зробить християнство державною релігією на Русі. Це й сталося 988 року, коли повалені ідоли поступилися місцем світлу хреста Господнього. Спекуляції про те, що "Володимир хрестив Русь у православну віру", не відповідають дійсності – адже це відбулося ще до великого розколу християнства 1054 року.
Існують відомості, що Володимир і після хрещення дотримувався язичницьких традицій – його шлях віри був тернистий і важкий. Але перед смертю він примирився з Богом і відійшов розкаяним, а ми тепер у його особі маємо святого заступника на Небесах.
Ольга ГЕРАСИМЕНКО, "Католицький Вісник", № 16 / 2014
Молитва за батьківщину
Отче наш, Всемогутній Боже! Просимо Тебе: піклуйся про нашу Батьківщину. Нехай наша країна розвивається у щасті й мирі, а наш народ досягне всього, що потрібно для гідного життя та щастя. Господи! Визволи нас від наших недоліків, навчи нас бути працьовитими й терплячими, щоби ми могли спільно будувати краще майбутнє й не марнували суспільних благ. Благослови наших земляків у всьому світі. Допоможи нам жити у злагоді та братерській єдності. Навчи нас бути корисними нашій Вітчизні та сприяти її всебічному розвиткові. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
Святий Володимире, молись за нас!
Свята Ольго, молись за нас!
Див. також: Молитва до св. Володимира за Україну
фінансово.
Щиро дякуємо!
