Нещодавно вийшла книжка «Семиярусна гора» Томаса Мертона. Це автобіографічна оповідь монаха-трапіста, яка є світовим бестселером. Перший український переклад цієї книжки був названий «найбільшою подією на ринку релігійної літератури в Україні».
За два місяці видавництво «Свічадо» продало більше половини накладу, що свідчить про сплеск зацікавлення Мертоном.
У цьому ж відео Джеймс Мартін, американський священик, письменник і головний редактор щотижневого єзуїтського журналу «Америка», розповідає, як Томас Мертон через свою «Семиярусну гору» змінив його життя, а також говорить про непростий життєвий шлях цього обдарованого монаха.
Томас Мертон народився 1915 року в Франції, у маленькому містечку. Його батько, художник, був із Нової Зеландії, а мати — з Америки. Вони померли, коли Томас був ще дуже юним.
Мертон навчався в престижній школі в Англії. Але він ненавидів це місце і провадив розгульне життя. Навіть кажуть, що одна дівчина завагітніла від нього.
Його опікун пропонує йому поїхати до США, де Мертон вступає до Колумбійського університету. Там він знайомиться з ближчими йому людьми, але вони багато п’ють, часто веселяться на вечірках із різними жінками, а потім переважно відсипляються і не ходять на заняття. Навіть попри те, що Мертон був блискучим студентом, його життя стає дуже похмурим; він навіть думає про самогубство.
Приблизно в 1939 році він читає книжку з філософії і вона схиляє його до зацікавлення Католицькою Церквою. Одного дня він вирішує охреститися, знаходить місцевий храм поблизу Колумбійського університету, стає перед входом і каже: «Я б хотів охреститися». Приймає хрещення на превелике здивування друзів. І, як властиво Мертону, поринає у справу вповні, за два роки вирішуючи стати монахом-трапістом — частиною ордену, знаного найсуворішими релігійними практиками. Його друзі шоковані.
Мертон потрапляє до монастиря в Ширлі перед початком Другої світової війни, в грудні 1941 року. В монастирі він вважає, що зможе усамітнитися через анонімність монастирського життя, але, подібно до св. Терези з Лізьє, його просять написати автобіографію, і він пише книжку «Семиярусна гора» — твір, який одразу стає бестселером.
Понад 60 000 примірників було продано лише за перший рік; це стало проголошенням обнови монашого життя. Результатом виходу його книжки є те, що до монастиря Абатства Гетсиманії, де перебував Мертон, вступають сотні кандидатів. Це робить трапіста, на його ж превеликий жаль, відомим Томасом Мертоном.
Відтак Мертон стає запальним письменником. Він пише про все: дзен-буддизм, літургійне оновлення, монаше життя і, безсумнівно, про споглядальне життя. Він стає духовним батьком для багатьох людей у період Холодної війни. Багато пише про мир і неприпустимість насильства.
Мертон помирає досить молодим, коли вперше їде з монастиря до Бангкока, де виголошує промову, а на завершення каже до людей: «А тепер я зникаю…» Він пішов до своєї кімнати, прийняв душ і, виходячи з душу, посковзнувся. При падінні схопився за несправний вентилятор і помер від розряду електричного струму.
За дивною іронією, його тіло забрали літаком, де знаходилися солдати-жертви в`єтнамської війни.
Люди, які найбільше цінують Мертона, — це ті, які відчувають власну недосконалість, тобто всі. Томас Мертон був дуже складною особистістю, з ним було важко налагодити стосунки в спільноті, він постійно нарікав на брак приватного простору, на брак спокою, мав досить високі стандарти того, яким би мало бути монаше життя.
У своїх листах він дуже смішний. Мав чудове почуття гумору і вмів сміятися з себе. Коли він на початках писав до свого агента, ще до того як став відомим публіцистом, то, пожартував так: є дуже багато поганих книжок, які зараз видаються, — то чому б і його поганій книжці не бути виданою?
Люди зі всього світу, папа Йоан XXIII писали до нього, бо насамперед він був інтелектуальною особистістю, але також розумів, що життя не треба сприймати занадто серйозно. Також і тому, що він знав власні недоліки краще за будь-кого іншого, і вмів сміятися з себе.
Я би сказав, що є чотири постаті, відповідальні за моє зацікавлення релігійним життям: це Отець, Син, Дух Святий і Томас Мертон. Якби не Томас Мертон, я би не був єзуїтом. Він для мене є моделлю того, що я хочу зробити і ким хочу бути. Він умів присвячувати час молитві, був переконаний у своїй релігії, але не боявся кидати виклики людям час від часу. Він був дуже добрим письменником, усвідомлював, що письменство має бути спрямоване до Бога.
фінансово.
Щиро дякуємо!
