Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 23 вересня
Ми знову постаємо перед великими вимогами покликання. А передусім, стикаємося з надзвичайно складним моментом, про який ніхто не хоче чути: вміти відмовлятися навіть від свого життя, якщо доведеться. Хто своє життя погубить задля Мене, той його знайде.
Навіть історія спасіння починається з заклику до відмови: З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш (Бут 2, 16-17). На той момент це була єдина заповідь! Якби ми вміли її виконувати, не треба було б давати інших. Але коли порушили цю заповідь, їхня кількість збільшилася. Сьогодні ми також бачимо, що чим більше людина порушує приписів, тим більше їх впроваджують. Життя стає щораз складнішим саме тому, що людина нездатна відмовитися від зла.
Але навіщо відмовлятися від того, що належить нам по праву, є добрим і прийнятним? Як на мене, це найпевніше і найпрекрасніше випробування тези про існування Бога. І не тільки про Його існування, але і про існування Його любові. Справді, якби ми не були призначені до слави і покликані до сопричастя з Ним уже сьогодні, не треба було би ні від чого зараз відмовлятися. Саме для того, щоби зробити місце для більшого, ми відмовляємося від меншого. А отже, відмова стає справжнім благословенням.
Чого Бог від мене хоче? Напевно, ти ставив собі таке питання багато разів. Що ж, Бог хоче від тебе… тебе самого! Не менше! Ось чому Він просить нас відмовитися від усього, що захаращує наше серце. Це серце Він хоче наповнити собою. Відкрий твої уста, і я їх наповню (Пс 81, 11). Так, відкрий уста, або серце, або руку, бо Я хочу тобі дати плід слави, каже Господь. Але горе тобі, якщо їх закриєш, бо так ти затримаєш лише смертне, а Я хочу тобі дати безсмертне. Єдине, чого Я не можу тобі дати, — це те, чого ти Мені не дозволиш. Відмовитися означає не закривати руку, лише залишатися з відкритими руками і серцем, наче бідний жебрак, який знає, що може тільки отримувати. Якщо закрити руку перед даром, це означатиме задовольнитися обмеженими і смертними речами в той час, коли Бог хоче дати нам самого себе.
Лише відмовляючись від того, що противиться Божій волі, ми будемо досконалі, вільні і пізнаємо, що Його щедрість ніколи не вичерпується і Він готовий дати нам у сто разів більше, ніж маємо зараз.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
