«Кожний християнин покликаний уділяти допомогу. Ось тільки кому: жертвам чи катам?»
Це питання поставив о.Августин Пеляновський OSPPE у контексті сучасної міграційної кризи. І розсіює сумніви: належить допомагати тим, хто будь-яким чином переслідуваний і перебуває у потребі. Чи можна до цього грона залічити здорових сильних чоловіків, вихованих в іншій культурі, які не збираються асимілюватися, а свої звироднілі навички переносять до Європи і загрожують її безпеці?
Як зауважив отець під час проповіді у свято св.Стефана, Первомученика, коли в нашому оточенні стаються драми, чимало людей відвертаються і не хочуть бути свідками, не бажають проблем. Так ми залишаємося сліпими на страждання людей у світі, викликані діями ісламістів. Як колись каменували св.Стефана, так і нині в мусульманських країнах каменують людей, часто також і за віру. Жертви — це один бік медалі. По другий бік — кати, які охоче перенесли свою «культуру» до Європи. Це замовчуване обличчя міграційної кризи.
Із яких країн виводяться ті, чию присутність нав’язують нашому світові можновладці? Як нагадує о.Августин, донині каменування допускається у таких мусульманських країнах, як Іран, Сомалі, Нігерія, Саудівська Аравія, Судан, Об’єднані Арабські Емірати.
Приклад — 27-річна мусульманка, фальшиво звинувачена у спаленні Корану. Була нещодавно жорстоко убита своїми співбратами, звичайними мусульманами. Це діялося в Кабулі, в Афганістані, на очах поліції. Ніхто її не захистив. Це була не ІДІЛ, не джихадисти. То були звичайні сповідники ісламу: діти, молодь, чоловіки, які вчинили групове убивство неповинної жінки, накинувшись стадом і кидаючи в неї каміння, а потім так само стадом били її ногами і зрештою підпалили. Все це — серед вигуків «Аллах акбар», тобто «на славу божу». Багато свідків задокументували цю подію. Ніхто не заступився за жінку. «Так поводяться люди, яких запрошують до Європи. А нам кажуть, що ми повинні їх приймати хлібом-сіллю», — відзначає священик.
І нагадує, що в Саудівській Аравії практикується смертна кара — відрубування голови або каменування. Кару виконують публічно, досить поширено. 2005 року таких екзекуцій виконано 191. 2007 року — 102.
Наступний приклад — Нігерія. Цю країну населяють 180 мільйонів людей, половина з них християни. Мусульмани там становлять 43%, однак не бракує інформацій про те, як мусульманські суди за «образу ісламу» засуджують християн до бичування, обрубування кінцівок або до каменування. Від рук цих звироднілих «вірних» там щороку гинуть тисячі християн, їхні храми палають. «Чому наші “авторитети” не переймаються їхньою долею, а тільки “біженцями” з мусульманських країн?» — запитує о.Пеляновський. У самій Польщі діє програма допомоги Сирії, видаються великі суми для постраждалих християн. «А я тут чую, що ми маємо приймати мусульман».
Червень 2015 року. Влада Судану арештувала Фардос Ат-Тум та кілька інших жінок за ношення джинсів. Жінку бичували, вона заплатила штраф. Тим часом у Швеції спікерка повчає глядачів, що мусульмани «мають свої звичаї». І що не треба дивуватися, що, наприклад, багаті чоловіки купують бідних хлопчиків і ставляться до них як до рабів, використовуючи і ґвалтуючи їх.
Розвинені суспільства сліпі навіть на кримінальну статистику, а наслідки «відкритості» — драматичні. У Швеції саме прибульці з ісламських країн відповідальні за левову частку випадків сексуального використання та зґвалтувань (доля самих шведів у таких злочинах — 7%), а 60% засуджених за цими статтями — ті, хто просили про «притулок». Це вже близько півмільйона жінок — жертв нападів і ґвалту. Про таких людей кажуть, коли говориться про «гуманітарний коридор». Серед злочинців передують афганці, іракці, сомалійці… «Але ми про це не знаємо, не хочемо про це розмовляти. Нам добре. Ми не чуємо цих звуків з-за стіни», — каже о.Августин. — «Що більше злочинів, ґвалту, крові та кривд жінкам, страху та люті незахищених людей, то більше — о диво — пані канцлер Меркель перетягує сюди цих звироднілих. І довідується, що є багато таких, хто би їх охоче прийняв. Я цього не розумію».
Це поганий напрямок. Його підтверджує кардинал Домінік Духа із Чехії, який звірявся у медіях, що коли приїжджає до Франції, Італії, ба навіть до Ватикану, то почувається як у 1939 році, на початку війни. «Довкола мене танки, озброєні до зубів солдати. Навіть як кардинал я не можу дістатися до ватиканської конгрегації. Але ж це ненормально», — каже ієрарх.
Своєю чергою, через зростання нападів антисемітського характеру, помітною стає посилена еміграція євреїв із Західної Європи в Ізраїль. Останніми роками вона досягла рекордного рівня. За минулий рік виїхало майже 10 тисяч євреїв — переважно з Франції та Німеччини.
Які наші реалії? У листопаді 2014 року емігрант із Сомалі жорстоко зґвалтував у шведському місті малолітню дівчинку. Коли злочинець зрештою постав перед судом, той дав йому 180 годин суспільних робіт на покарання. Тим часом у Швеції за зґвалтування установлено кару як мінімум двох років ув’язнення. Проте суд інакше оцінив мусульманина, бо визнав, що той має кілька порушень, викликаних страхом, і проблеми зі сном.
Як нагадує о.Пеляновський, варто дослухатися до слів о.професора Саміра Халіля Саміра, єгипетського єзуїта-ісламолога, який підкреслює: нерозсудливо погоджуватися на будівництво мечетей у Європі, не знаючи, хто їх фінансуватиме. Зазвичай спонсором є Саудівська Аравія, яка сьогодні ширить по світу найбільш фанатичну версію ісламу.
— Європа має зробити висновки з того, що сталося в Індонезії, — наголошує о.Августин. То була спокійна, поміркована країна, але коли Саудівська Аравія почала там будувати мечеті, з’явилися сильні антихристиянські течії. Тепер там країна переслідувань.
Наукою недовіркам має стати досвід с.Хатуни Доґан, ассирійської черниці, яка займається викупом сексуальних рабинь. Вона врятувала понад 200 використовуваних дівчаток. Сама с.Хатуна народилася в Туреччині, і ще перш ніж вона досягла віку 14 років, її багато разів намагалися зґвалтувати, а її християнська родина була ціллю численних нападів на релігійному підґрунті. Вона втекла до Німеччини і старається допомагати дівчатам. «Християнок і єзидок викрадають і продають на ринках. Це діялося ще до виникнення “Ісламської держави”», — розповідає сестра. Також вона наводить численні жахливі історії про покривджених жінок. І саме таких злочинців нині впускає Європа. Отож кому треба допомагати? Тим дівчаткам чи їхнім ґвалтівникам?
Про цю ситуацію цілком конкретно каже Святе Письмо:
«До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним? Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм! Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму, і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!» (2 Кор 6, 14-18).
фінансово.
Щиро дякуємо!
