Духу Воскреслого Христа, Духу Святий,
Якби ми знали,
Про що можемо Тебе просити,
Аби молитися, як слід!
Але це белькотання нашої молитви
Проходить крізь горнило нашої вбогості,
Нашої маленької віри.
Однак Ти, живий Бог,
Входиш у наші вбогі душі,
Входиш у нашу слабкість
I читаєш у наших серцях
Наші справжні наміри.
Твій Дух приходить у наше нутро,
Аби виразити те, що виразити важко,
Через повні покори слова,
Через зітхання,
Через тишу.
І кажеш: «Не переймайся,
Не засмучуйся тим,
Що так слабенько вмієш молитися.
Знай про те,
Що в твоєму молитовному очікуванні
Я вже відкрив дороги».
Таким чином дозволяєш нам зрозуміти,
Що кожного кличеш поіменно,
Що пробуджуєш внутрішні джерела,
Що в кожного Ти вклав незамінний дар.
Наші очі відкриваються,
I в убогій молитві розуміємо,
Що людина може себе реалізувати
Єдино лиш у присутності Бога.
З молитовника “Щоденно з Богом”