Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 20 травня
Молитва Ісуса, описана в Євангелії цієї неділі, — містка, насичена, багата на деталі. Знадобилося б по книзі для кожного слова з цієї молитви. Для щоденних роздумів над Євангелієм треба було б відійти від глобальності цього послання і обмежитися декількома окремими аспектами.
Коли людина, кожна людина, може дійти до справжнього пізнання Ісуса Христа? Коли вона може насправді сказати: Ісус походить від Отця, приходить від Бога, був Ним посланий? Коли ми можемо підтвердити з непомильною точністю цю правду про нашого Відкупителя і Спаса? Ця впевненість не може бути базована на чудесах. Знаки, навіть найправдивіші, після першого подиву і шоку більше не тривають. Залишаються тільки спогадом, належать до нашого минулого. Їх нема в нашому теперішньому. Жодне чудо, навіть Його славне воскресіння, не є надійним знаком, досконалою гарантією Його приходу від Бога. Також тому, що воскресіння є лише свідченням, що має свої початки в реальній історії Господа Ісуса, але сьогодні вже не відбувається у нас на очах. У вірі ми знаємо, що Ісус воскрес. Але ніхто з нас не має безпосереднього досвіду присутності при цій святій події.
Що ж тоді є настільки певним, точним, непомильним, аби засвідчити, що Ісус прийшов від Бога? Лише Його Слово, прийняте і пережите. Лише Його Слово, яке стало нашим власним життям. Живучи Словом Ісуса, єдиним справжнім словом, що творить нову реальність у нашій щоденності, ми обов’язково маємо визнати, що це Слово Боже, а не людське. Якщо це Боже Слово, тоді Ісус з усією певністю прийшов від Бога. Жодна людина не має такого Слова, як це. Жодне людське слово не має сили перемінити життя, підняти його, зцілити, освятити, перетворити у досконалу любов. Це Слово є справжнім шляхом віри. Ця правда про Христа стосується також Його Церкви, кожного Його учня.
фінансово.
Щиро дякуємо!
