Віра у злого духа може нам видаватися забобоном, але це не змінює факту, що він існує.
Католицька Церква постійно навчає про діяння сатани у світі, Папа Франциск це підкреслює. Це надзвичайно важливо, оскільки тяжко боротися проти того, у що не віриш.
Ось п’ять найпопулярніших міфів про сатану.
1.Сатани і демонів не існує
Ні: демони це не лише метафора або поетичне представлення зла. Боже об’явлення і вчення Церкви чітко нам каже: демони — справжні, і вони діють у наш час. Хто не визнає їхнього існування й каже про це, той безумовно проголошує єресь.
2.Екзорцизми це вигадка поп-культури
Ні: екзорцизми відбуваються не тільки у фільмах. Сам Ісус відправляв екзорцизми (вигнання злих духів) у Євангеліях, а Церква донині практикує це за Його прикладом.
Ватикан надає великого значення вихованню екзорцистів і навіть пропонує спеціальний курс для священиків, яких єпископи визначили на людей, які мають займатися розпізнанням і вигнанням злих духів. Такі священики мають бути людьми смиренними, повними віри, відзначатися глибокою побожністю, аби не піддатися спокусам злого духа, з яким стикаються під час свого служіння.
Також і ти був екзорцизмований: у Таїнстві Хрещення.
3.Окультизм це тільки забавка і нічого поганого не станеться
Ні: окультні практики можуть провадити до контакту з сатаною і до переконання, ніби ми маємо владу над паранормальними явищами, за якими часто стоїть демон, а вони — тільки його ілюзія. Говорячи прямо: окультизм це тяжкий гріх. Катехізис говорить ясно:
«2116: Усі форми ворожбитства треба відкинути: вдавання до сатани чи демонів, викликання померлих чи інші дії, що помилково передбачають “розкриття” майбутнього. Звернення до гороскопів, астрології, хіромантії, тлумачення віщувань і долі, явища ясновидіння, вдавання до медіумів містять у собі прагнення панувати над часом, над історією і, зрештою, над людьми, як і бажання увійти в спілку з окультними силами. Вони вступають у суперечність із вшануванням і повагою, які поєднані з любовним страхом, що ми їх зобов’язані віддавати єдиному Богові.
2117: Усяке вдавання до чаклунства або чародійства, за допомогою яких намагаються заволодіти окультними силами, щоб поставити їх собі на службу й отримати надприродну владу над ближнім — навіть щоб цим забезпечити його здоров’я, — вступає у тяжку суперечність із чеснотою релігійності. Ці практики засуджуються ще більше, коли вони супроводжуються наміром зашкодити іншому або коли йдеться про втручання демонів. Носіння амулетів також заслуговує на осуд. Спіритизм часто містить у собі ворожбитські або чаклунські практики. Тому Церква нагадує вірним остерігатися їх. Звернення до медицини, званої народною, не узаконює ні викликання злих сил, ні використання легковірності іншої людини».
4.Навіть якби демони існували, то й так вони нічого не можуть зробити
Ні: злий дух дуже сильно втручається у наші людські справи. Він нас спокушає і заохочує уникати Христа. У деяких ситуаціях злі духи можуть мучити людину явним чином, або навіть зробити її одержимою. Багато святих мали досвід спокушування і описували свою духовну боротьбу з сатаною. Вони завжди підкреслювали, що рятунком є тільки Ісус.
5.Ми не маємо сили противитися злим духам
Ні: Ісус Христос остаточно подолав злі сили, і Його благодаттю ми можемо бути спасенні. Стійкість у щоденній боротьбі нам гарантує приступання до таїнств, молитва і покута. У разі підозри про спокушування і одержимість потрібна послуга екзорциста, якого визначила Церква.
фінансово.
Щиро дякуємо!
