Роздуми над Словом Божим на урочистість Пресвятої Богородиці Марії
Перший день року є урочистістю Матері Бога, Марії. Святий Лука пише про Неї: «Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в серці своїм» (Лк 2, 19). Пам’ять Марії зберігає, немов у скарбниці, життя Ісуса. Може, ми б якось поглянули на Ісуса Її очима? Вона роздумує серцем, бо зрозуміти Бога можна тільки любов’ю.
У благословенні Аароновім важливе місце займає «Обличчя Боже». Насамперед ми чуємо: «Нехай Господь роз’яснить своє обличчя над тобою» (Чис 6, 25). Це контакт із Добрим Отцем, який з радісною усмішкою схиляється над своїм дитям. «Нехай зверне до тебе своє обличчя» (Чис 6, 26): ми прагнемо, аби Бог поглянув на нас, ми хочемо Його побачити і втішитися Його радістю. Це прагнення отцівської любові. Святий Петро Хризолог пише: «Любов має побачити те, що любить, тому святі за ніщо вважали свої заслуги, якби не могли споглядати Господа. Отак бо любов, спрагла споглядання Бога, хоч і і того не розуміє, але скеровується до Бога.
Тому Мойсей насмілився сказати Богові: ’Якщо знайшов я ласку в очах Твоїх, то покази мені обличчя Твоє’. Тому також інший слуга Господа сказав: ’Покажи мені Твоє обличчя’. Подібно й погани, хоч і помилялися, однак різьбили ідолів своїх богів, оскільки прагнули мати перед очима те, що вшановували».
Святий Павло пише на тему Втілення: «Як же сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під Законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення» (Гал 4, 4‑5). Від жінки (Діви Марії) народився Бог-Людина, якого ми можемо споглядати, дивитися на Нього з любов’ю, бачити Його очима Марії.