Віра всупереч надії

Роздуми над Словом Божим на 19 грудня

Сьогодні Боже слово особливе. Євангеліст Лука передає нам перші слова Бога, які пролунали в Новому Завіті: Ангел же сказав до нього: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана». Бог через ангела благовістить для Захарії про народження Йоана Хрестителя. Перші слова Бога втішають людину, закликають довіритись і не боятися прийняти дію Бога і дар Його благодаті в своє життя, не зважаючи на всі людські обмеження.

Все відбувається в Єрусалимському храмі, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом. Згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. Єдиний раз у житті священик міг бути так близько Бога перед Святим Святих. Як у Старому, так і в Новому Завіті Боже Провидіння через жереб об’являло Божу волю і тому можна сказати, що це сам Бог наблизився до Захарії. У цьому чоловікові похилого віку Господь хоче полум’ям віри запалити справжню надію. Захарія мав пізнати те, що пережив Авраам: Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком… (Рим 4,18).

Мабуть сам Захарія вже давно перестав молитися про те, що колись було його щоденною, витривалою та ревною молитвою. Він просив про потомство. Занадто довго він плекав у своєму серці надію, однак тепер він може хіба що зі смутком констатувати: Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку. Він продовжує бути праведним і вірним Богу разом зі своєю дружиною, але вже більше ні на що не надіється. Ось так, будучи праведним, Захарія вагається у вірі.

Авраам не вагався, Марія не вагалась, Йосиф не вагався. Старозавітний священик Захарія — так, завагався. Ось чому він такий близький нам. Захарія не був засуджений і відкинутий за свої людські сумніви. Незалежно від браку надії та віри, він отримує обіцяний Богом дар. У нього народиться син. Однак Захарія понесе знак своєї невіри — німоту. Знак гаданого «мовчання» Бога перейде на нього.

Господь Бог понад усі дари прагне нашої віри у Нього. Саме тому апостоли просили Ісуса: Господи, додай нам віри (Лк 17,5). У цих випробуваннях зродилася і загартувалася віра праведного Захарії та Єлизавети. Господь лікує брак надії та віри своїх вірних. Як і кожні батьки, вони прагнули дитини для себе, для доповнення своєї сім’ї. Але через випробування, що тривали ціле життя серед молитви, Бог приготував для них більший дар благодаті. Господь посилає їм сина, який вже не буде для них, але цілковито звернеться до Бога, стане назореєм, відійде на пустелю і готуватиме увесь народ на прихід найбільшого дару Отця — Ісуса Христа, Божого Сина.