Чому «Отче наш» закінчується так несподівано?

Роздуми над Божим Словом на XVII Звичайну неділю, рік В

 Чи на початку роздумів над цим фрагментом не виникло в нас запитання: чому, після такого тривалого пояснення про важливість наполегливості молитви, — наводячи саму молитву Господню, Ісус завершує свою промову так несподівано: «…наскільки більше Небесний Отець дасть Святого Духа тим, які в Нього просять»? Адже в цьому фрагменті учень просив Господа, щоб той навчив їх молитися.

Запитаймо також себе: чим є для нас молитва? Чи навчитися молитви означає навчитися певних правильних слів, навчитися методів дихання, поз тіла, як для йоги, певної технології, послідовності дій, щоб здобути якусь духовну досконалість? Саме під таким кутом можуть дивитися на молитву люди цього світу. 

Ісус не пояснює, як треба складати руки, — Він промовляє молитву, яку ми називаємо Господньою. Він сам молиться. Ми не можемо бачити Ісуса, як Він промовляє ці слова; але навіть у самих словах, у їхній послідовності, ми відчуваємо безпосередність і довіру, з якими Господь Ісус запрошує нас звертатися до Бога: «Отче наш». Бог є нашим Отцем, у молитві ми не звертаємося до нього «Мій Найвищий Пане, Мій Володарю» (хоча Він справді наш Творець, Наш найвищий Пан і наш Суддя), але — мій Отець… точніше, наш. А якщо наш, а не мій, то це значить: я маю дивитися на свого ближнього як на свого брата, бо в нас один Батько. Незалежно від національності цього ближнього, віросповідання, віку чи стану в суспільстві…

А далі, після звертання до Отця, — прохання: але це прохання не про щастя-здоров’я-благополуччя, а про возвеличення Бога в моєму власному серці. Це прохання про істинне щастя, бо щастя людини походить лише з її єдності зі своїм справжнім Отцем, Отцем небесним: «нехай святиться Ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє».

Лише потім згадується про те, що нам потрібно для земного життя: «хліб наш насущний дай нам кожного дня, і прости нам гріхи наші, як і ми самі прощаємо кожному боржникові нашому, і не введи нас у спокусу»… 

Тож чому цей уривок закінчується саме зверненням уваги слухачів на Святого Духа? Ми добре знаємо, що Дух Святий не тільки надихає нас на молитву, Він не тільки є нашим Божественним Товаришем у молитві: Він є Автором молитви й Він спонукає нас до неї. Навіть питання учня про молитву було ознакою дії Святого Духа в серці цього учня. Справжня молитва не залежить від наших методів і способів молитви, хоча різні методи — наприклад, «розумної молитви» — можуть допомогти нам у цьому. Справжня молитва залежить від нашої співпраці в ній із Духом Святим, а отже — від нашого правдивого смирення перед Богом. Саме наше внутрішнє смирення найбільше приваблює в нас Святого Духа та відкриває нас на молитву як на життя у Богові.