Відповідальність за сказане

Роздуми над Словом Божим на суботу XXVIII звичайного тижня, рік І

Христос навчає своїх учнів страху Божого. Страх Божий вчить нас боятися тільки Бога, тобто боятися тільки наслідків порушення приязні з Ним. Водночас — не боятися людей тут, на землі, тобто не боятися того, що буде, коли ми перестанемо їм подобатися.

Страх Божий поєднується з довірою до Бога, бо ми віримо, що Він обдаровує нас своєю дружбою. Тим більше дасть нам ще більше у Небі. Завдяки страху Божому ми не боїмося визнавати Христа перед людьми тут, на землі, аби отримати велику нагороду в Небі (тобто «перед лицем ангелів»). Але завдяки цьому самому страху ми боїмося зректися Христа перед людьми, бо ж це означає втрату Його дружби, тобто Неба.

Коли Христос прийшов як людина, багато хто помилково вважав Його тільки людиною, і виступали проти Нього. То був гріх, але такий гріх, про який людина може жалкувати, коли пізнає правду про свою помилку. Через жаль за гріхи і навернення кожен такий гріх може бути відпущений. Саме це означають слова «Кожному, хто скаже слово проти Сина Людського, проститься».

Натомість Святого Духа неможливо переплутати зі звичайною людиною. Знаком Його діяння завжди є добро і правда. Людина таки може, не через помилку, а свідомо, називати добро — злом, а правду — брехнею. Подібно може зло назвати добром, а брехню правдою. Такої підступності й лукавства, які хтось чинить задля власної користі й не збирається за це жалкувати, не може відпустити навіть милосердний Бог. Тому що коли хтось не жаліє за гріх і не просить Бога про милосердя, то він цього милосердя не отримає. Саме це означають слова «тому, хто зневажить Святого Духа, не проститься».

Яку ж велику відповідальність ми несемо за свої слова! Це стосується особливо вчителів, політиків і журналістів.