Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 4 січня
Коли Ісус говорив про Царство Боже, у людей виникало логічне запитання: чи мало буде тих, що спасуться? Коли вдуматися в це запитання, відчувається інший зміст: яка ймовірність того, що я буду серед числа тих, які спасуться? Христос укотре не дає прямої відповіді. Якби ми почули, що спасеться кожен другий, п’ятий, десятий, то мали би спокусу порівнювати себе з іншими, шукати більших грішників, ніж ми.
Ісус не каже, скільки спасеться, а наголошує на тому, як краще до цього дійти: силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть. Ми знаємо, як важко пройти крізь вузькі двері, якщо є багато людей і всі хочуть бути першими. Проте Христос в іншому місці каже, що мало є таких, хто знаходить дорогу, яка веде до життя. Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять (Мт 7,13-14). Не кількість охочих може нам перешкоджати ввійти, а те, яку дорогу ми вибрали тут, на землі; скільки доклали зусиль, щоб іти нею, не звернути на ширшу, комфортнішу. Адже від часів Йоана Хрестителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його (Мт 11,12).
Багато з тих, хто ходив з Ісусом, слухав Його навчань, намагатимуться ввійти, але не зможуть. Проте Царство Боже не залишиться порожнім — прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть на бенкеті в Царстві Божім.
У Нагірній проповіді Ісус говорить: кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють (Мт 7,7-8). Сьогодні Господь двічі повторяє тим, які залишилися за зачиненими дверима: Не знаю вас, звідкіля ви. Вони стукали, але господар вже їм не відчинив.
Поки ми живемо, завжди маємо надію та віру, що Господь нас вислухає, дасть те, про що просимо, відчинить двері, у які стукаємо. Коли ж наша земна мандрівка завершиться, коли зачиняться двері, а ми залишимося зовні, — зникне надія. Тоді вже буде пізно стукати, тоді вже наші діла будуть свідчити за/проти нас.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
