Ми їздили таємно сповідати. Нас саджали в шафку, в якій були зроблені дірочки. Якби хтось прийшов, ми могли б вийти і змішатися з людьми, ніби нічого і не сталося, були бо по-світському вдягнені.
З нагоди Року молитов про покликання пропонуємо серію свідчень від духовенства та богопосвячених осіб.
Прийнявши естафету від отця Миколи Лучинського, про своє покликання розповідає отець-прелат Йосип Свидницький.
Дивіться також другу серію, де отець Йосип розповідає про ув’язнення, табір і служіння у підпіллі.
Йосип Свидницький народився 25 грудня 1936 року в Пеньківці Шаргородського району. Його батько помер під час повоєнного голодомору 1947 року. Змалку був змушений працювати в радгоспі, навчатися почав допіру в 13 років.
1956 року вперше спробував вступити до Ризької семінарії, однак дістав відмову.
1967 року отримав паспорт і вперше побував у Польщі, де зустрівся з кардиналом Стефаном Вишинським, який дав йому згоду на продовження підпільного навчання та допуск до свячень.
11 вересня 1971 року був таємно висвячений на диякона і відразу ж на священника.
Після висвячення працював в Україні та Казахстані.
1984 року був арештований за ширення Фатімського послання, яке, серед іншого, проголошувало падіння комунізму в Росії. Був засуджений на три роки таборів.
Звільнився 1987 року, через два з половиною роки ув’язнення, за втручанням Amnesty International.
Після звільнення працював на території Середньої Азії та в Сибіру, організовуючи тамтешні структури Церкви та започаткувавши будівництво кільканадцяти храмів.
Від 2008 року перебуває на спокої в Мурафі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
