Тиждень Страстей Господніх, у який ми входимо, є саме тим часом, коли неможливо не помолитися однією з найважливіших християнських молитов – Хресною Дорогою, аби бути з Ним у Його найважчі години.
Стояння І. Господь Ісус приречений на смерть
Чи завжди я стаю по стороні Ісуса? Часом легше вибрати Варавву, адже він харизматичний вождь, а крім того, за нього – публічна думка. Здається, що краще бути з більшістю й мати участь у перемозі, попри те, що це лише мить захвату. З Ісусом можна стати відкиненим поза межі нібито правдивого життя. Вибір належить мені.
Стояння ІІ. Господь Ісус бере хрест
Здавалося б, що без хреста усе було б легше й простіше. Чи немає іншої дороги? Для багатьох відповідь буде скандальною: немає. Немає іншої дороги до Бога. Немає іншої дороги до свободи. Хрест – це дорога не успіху, а довіри та вірності. Стати на дорогу хреста означає довіритись тому, що любов має сенс.
Стояння ІІІ. Перше падіння Господа Ісуса під хрестом
Ми не любимо визнавати свої слабкості. Кожний хоче бути сильним. Поразка є приниженням. Кожне падіння засоромлює. Господь Ісус приходить до нас дорогою покори та приниження, показуючи, що Бог не боїться слабкості. Він не сідає за стіл із переможцями. Він приходить до столу слабких і грішних.
Стояння ІV. Господь Ісус зустрічає свою Матір
Під час випробування приятелі втекли, залишилася тільки Мати. Зустріч із Матір’ю є зустріччю з любов’ю. Не потрібно жестів і слів, вистачить присутності. Мовчання стає співчуттям і солідарністю. Погляд, сповнений любові та розуміння, дозволяє йти далі.
Стояння V. Симон із Киринеї допомагає Ісусові нести хрест
Симона примусили чинити добро. Він мав свою дорогу до дому та історію життя. А тим часом його примусили взяти участь в іншій дорозі, в іншій історії. Став помічником Бога. Відтоді починається для нього нова дорога та нова історія.
Стояння VІ. Вероніка обтирає лице Ісуса
Вероніка в обличчі засудженого побачила обличчя Бога. У світі холодної калькуляції та планування Вероніка вчить нас чутливості. Серцем можна побачити більше. Тільки шкода, що так часто огортає його плащ байдужості.
Стояння VІІ. Господь Ісус падає під хрестом вдруге
Провини бо мої я знаю, і гріх мій завжди переді мною… (Пс 51,5)
Стояння VІІ. Господь Ісус зустрічає жінок, що плачуть
Ми потребуємо справжніх сліз, а не тільки зовнішнього співчуття і зворушення. Потребуємо сліз, які розбивають серця та провадять до навернення. Потребуємо зворушення, джерелом якого є любов, вільна від лицемірства й удавання.
Стояння ІХ. Господь Ісус падає втретє під хрестом
Приходять у житті такі хвилини, коли не видно далі дороги, видається, що все скінчилося. Сатана намагається відібрати надію. Стільки разів не вдавалося, то й цього разу не вийде…Коли не бачимо більше світла, посеред пітьми чується шепіт змученого Ісуса: «Я з тобою». В Ньому, а не в собі знайдемо сили підвестися і йти далі.
Стояння Х. З Ісуса знімають одяг
Гідність перебуває в нас. Людину можна оголити, позбавити її доброго імені, але неможливо відібрати її гідність. Бо та закорінена глибоко в серці, яке є святинею Бога. Можна зневажати людське тіло, але неможливо принизити серце.
Стояння ХІ. Господь Ісус прибитий до хреста
Римські солдати не знають, що роблять, бо виконують накази. Вони не думають про Бога. Ісус молиться за них. Молиться також і за нас, які так часто не усвідомлюємо поваги до власного життя та відповідальності за свій вибір та рішення.
Стояння ХІІ. Господь Ісус вмирає на хресті
Людина не хоче вмирати, але смерть є неминучим кінцем земного паломництва. Майже завжди вона приходить зарано. Стільки ще недокінчених розмов, незроблених справ, нереалізованих планів! Смерть Ісуса така, як інші, але водночас – інакша. Вона є смертю смерті та джерелом життя. Ісус не помер, щоби померти, Він помер, щоби дати нам нове життя.
Стояння ХІІІ. Тіло Ісуса зняте з хреста
Для Марії тіло Ісуса, зняте з хреста, є реліквією. Вона приймає його з вірою та любов’ю. Марія бере участь у любові та жертві Сина. Запрошує, щоби ми прийняли розіп’яту Любов і дар спасіння.
Стояння ХІV. Тіло Ісуса покладено до гробу
Господь Бог створив для нас «сад», повний життя і вільний від гробів. Гріб з’явився в саду через гріх. Тіло Ісуса, покладене в гробі, – немов пшениця, яка вмирає, щоби народити нове життя. Гріб наново стане «садом». Ми не знайдемо в ньому смерті, тільки життя.
Переклад за виданням: Teksty liturgii Mszy św., Oremus 2/2010
фінансово.
Щиро дякуємо!
