Хресна Дорога: «Він узяв наші недуги»

Роздуми словами Святого Письма

Вступ

Ось, ідемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам; і засудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам на наругу, на катування та розп’яття, а третього дня Він воскресне (Мт 20, 18-19).

А куди Я йду, ви дорогу знаєте. Я є дорога, і правда, і життя (Йн 14, 4. 6б).

Тож ревно дбайте про більші дари, а далі я вам показую ще кращий шлях (1 Кор 12, 31).

Ось я!.. говори, Господи, слуга Твій слухає (1 Сам 3, 4в. 9в).

Стояння 1

Ісуса засуджено на смерть

Ведучий. Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.

Усі. Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

(При кожному стоянні)

Тоді зібралися первосвященики та старші народу в дворі первосвященика на ім’я Каяфа і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити (Мт 26, 3-4).

Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний і противиться нашим учинкам; він закидає нам гріхи проти закону, винує нас у вадах нашого виховання; гадає, ніби він знає Бога. Засудімо його на смерть ганебну, бо, за його словами, допомога йому прийде (Мудр 2, 12-13а. 20).

Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його; і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату (Мт 27, 1-2).

Пилат вийшов до них надвір і каже: Яке обвинувачення висуваєте проти Цього Чоловіка? Що Ти зробив? Ісус відповів: Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби свідчити про істину. Кожний, хто від істини, слухає Мій голос. Каже Йому Пилат: А що таке істина? І сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і заявив їм: Жодної вини я в Ньому не знаходжу (Йн 18, 29. 35в. 37б. 38).

Пилат намагався відпустити Його, та юдеї закричали, гукаючи: Якщо Його відпустиш, ти не є другом кесаря! Почувши це слово, Пилат видав Його їм на розп’яття (Йн 19, 12б. 13a. 16б).

О глибино багатства, премудрості й знання Божого! Які незбагненні Його суди і недослідимі Його дороги! (Рим 11, 33)

В. Помилуй нас, Господи.

У. Помилуй нас.

(При кожному стоянні)

Стояння 2

Ісус бере хрест

Ісуса взяли й повели. Несучи свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, – єврейською мовою: Голгофа (Йн 19, 16в-17).

Ось Агнець Божий, що на себе бере гріх світу (Йн 1, 29б).

Він був зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст (Іс 53, 3a. 4a. 5б. 7б).

Тоді Ісус сказав своїм учням: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною. І хто не бере свого хреста, а йде слідом за Мною, той недостойний Мене» (Мт 16, 24; 10, 38).

Стояння 3

Ісус падає під тягарем хреста

Моє серце стривожене, моя сила залишила мене, і світло моїх очей – і воно не зі мною. Мої найближчі стали осторонь. Я став нещасний, зовсім згорблений (Пс 38(37), 11-12б. 7).

Цар простерся на землі (пор. 2 Сам 13, 31).

Що ти це наробив? (пор. Бут 3, 13)

Ти гріхами своїми мене непокоїв, ваготою був мені через свої переступи (Іс 43, 24б).

Коліна в мене хитаються від посту (Пс 109(108), 24).

Спрямуй мої стопи на свої стежки, щоби мої ноги не похитнулися (Пс 17(16), 5).

Господь став при мені й підкріпив мене, аби через мене сповнилася проповідь (2 Тим 4, 17а).

Стояння 4

Ісус зустрічає свою Матір

Симеон сказав Марії, Його матері: «Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як знак протиріччя; і Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!» (пор. Лк 2, 34-35)

О всі ви, що дорогою проходите повз! О гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно, що ним побив мене Господь? (ПлЄр 1, 12)

«Дитино, чому Ти нам таке вчинив? Ось Твій батько і я, страждаючи, шукали Тебе». А Він відповів їм: «Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця?» (Лк 2, 48б-49)

До чого мені тебе уподібнити, дочко єрусалимська? З чим тебе порівняти, щоб тебе потішити, дівице-дочко сіонська? Рана бо твоя велика, немов море; хто тебе вилікувати може? (ПлЄр 2, 13)

Годі тобі вже ридати та голосити, хай очі твої сліз не проливають! Є бо нагорода за біль твій (Єр 31, 16б).

Стояння 5

Симон Киринеянин допомагає Ісусові

Моїм голосом я кличу до Господа. Коли знемагає в мені мій дух, Ти знаєш мою стежку. На дорозі, якою я йшов, наставили на мене пастку. Поглянь праворуч, подивися: нема нікого, хто мене знає. Нема куди мені втікати, і нема того, хто би шукав моєї душі (Пс 142(141), 1а. 3-4).

Праведник гине, і ніхто на те уваги не звертає (Іс 57, 1а).

Вони піддалися розтлінню, стали огидними у своїх діяннях; нема того, хто б чинив добро (Пс 14(13), 2б-3).

Примусили одного перехожого – Симона Киринейського, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа, взяти Його хрест (Мк 15, 21).

Я звільнив його спину від тягарів (Пс 81(80), 7а).

Носіть тягарі один одного, і таким чином виконаєте Закон Христа (Гал 6, 2).

Стояння 6

Вероніка витирає обличчя Ісусу

Я з нетерпінням чекав на співчуття, та його не було, шукав утішителів – і не знайшов (Пс 69(68), 21).

Не було в ньому ні виду, ні краси, – ми бачили, – ні вигляду принадного не було в ньому (Іс 53, 2б).

Я ж не людина, а черв’як, – посміховисько в людей і погорда для народу. Усі ті, що мене бачать, насміхаються з мене (Пс 22(21), 7-8а).

Блаженний, хто не спокуситься про Мене! (Лк 7, 23)

Він – образ невидимого Бога, первородний усього творіння. В Ньому створене все (пор. Кол 1, 15-16а).

Стояння 7

Ісус падає вдруге

Вони ж раділи, коли я спотикався, зійшлися, зібралися проти мене наклепники, а я не знав; шматують мене і не замовкають, з безсоромними глузливими насмішками, скреготали на мене своїми зубами (Пс 35(34), 15-16).

Проти мене перешіптуються разом усі мої вороги: тож він зліг і більше не підніметься? (Пс 41(40), 8а. 9б)

Яка користь від моєї крові? (Пс 30(29), 10)

Він – примирення за наші гріхи (1 Йн 2, 2а).

Очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили Живому Богові! (Євр 9, 14б)

Його ранами ви оздоровлені (1 Пт 2, 24б).

Дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості, перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу. Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами. Ви ще не боролися до крові, воюючи з гріхом (Євр 12, 2-4).

Стояння 8

Ісус розмовляє з жінками

Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його. Повернувшись до них, Ісус сказав: «Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми, бо ось настають дні, коли скажуть: «Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували!» Тоді почнуть казати горам: «Упадіть на нас!» – і горбам: «Покрийте нас!» Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?» (Лк 23, 27-31)

Ліпше вмерти бездітним, ніж мати дітей нечестивих (Сир 16,3).

Краса – річ оманлива, врода – марна; жінка, що Господа боїться, – така хвали до- стойна! (Прип 31, 30)

Радій, сповнена благодаті! Господь з тобою (Лк 1, 28).

Стояння 9

Ісус падає втретє

Я бідний і нещасний (Пс 69(68), 30).

Не під силу мені одному нести ввесь люд оцей; занадто тяжкий він для мене (Чис 11, 14).

Адже ворог переслідував душу мою, втоптав моє життя в землю, оселив мене в темряві, наче одвіку померлих. Слабне в мені дух мій, тривожиться в мені серце моє (Пс 143(142), 3-4).

3 великим нетерпінням очікував я Господа, і Він до мене нахилився та почув моє благання. Витягнув мене з ями страждань, з багнистої трясовини. Поставив мої ноги на камені (Пс 40(39), 2-3).

Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, не звертаючи на них уваги. Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине на неї камінь! І знову, схилившись, писав по землі. Залишився сам Ісус та жінка, яка стояла посередині. Ісус, підвівши голову і не побачивши нікого, лише саму жінку, сказав їй: Жінко, де вони, ті, хто звинувачував тебе? Ніхто тебе не осудив? Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши (Йн 8, 6б-8. 9б-11).

Стояння 10

Ісуса роздягнено

Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище, дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити. А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг (Мт 27, 33-35).

Усі ті, що мене бачать, насміхаються з мене, шепочуть губами і похитують головами: вони придивляються й спостерігають за мною. Ділять вони мій одяг між собою і за мій плащ кидають жереб (Пс 22(21), 8. 18б-19).

Ти знаєш мою зневагу, сором мій і мою ганьбу. Перед Тобою всі ті, що завдають мені болю (Пс 69(68), 20).

Але ви не так пізнали Христа, оскільки ви чули Його і в Нього навчилися, – адже істина в Ісусі, – то треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях, аби ваш розум оновлювався духом, щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини (Еф 4, 20-24).

Стояння 11

Ісуса прибито до хреста

 І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме. Була третя година, як розіп’яли Його. І написали Його провину так: Цар юдейський. З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього. Збулося Писання, що говорить: Його зараховано до злочинців (Мк 15, 24-28).

О мій народе, що я тобі зробив? Чим тебе скривдив? Відповідай мені! (Міх 6, 3)

За любов мою вони зо мною ворогують; я ж молюся. Зло за добро навалюють на мене і ненависть замість любови (Пс 109(108), 4-5).

Вони пробили мої руки й ноги. Я можу перерахувати всі мої кості (Пс 22(21), 17б-18а).

За них Я посвячую себе, щоб і вони були освячені істиною (Йн 17, 19).

Через Закон я помер для Закону, щоби жити для Бога. Я розп’ятий разом з Христом. І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й віддав себе за мене. Я не відкидаю Божої благодаті (Гал 2, 19-21а).

Стояння 12

Смерть Ісуса на хресті

І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців – одного праворуч, а другого – ліворуч. Ісус говорив: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять». А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб (Лк 23, 33-34).

І додав: «Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє». А Він сказав йому: «Воістину кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в Раю» (Лк 23, 42-43).

Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина. Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до своєї матері: Жінко, ось твій син! Потім звернувся до учня: Ось твоя мати! І відтоді взяв її учень до себе (Йн 19, 25-27).

І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі – до дев’ятої години; померкло сонце, а завіса храму роздерлася на- двоє. Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: «Отче, у Твої руки передаю свій дух!» Сказавши це, Він віддав духа (Лк 23, 44-46).

«Справді, праведний був цей чоловік!» (Лк 23, 47б)

Хай залишиться Його Ім’я навіки, Його Ім’я перебуватиме, доки існує сонце. В Ньому вони будуть благословенні, – всі народи назвуть Його блаженним (Пс 72(71), 17).

Стояння 13

Тіло Ісуса знято з хреста

Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з Ним. Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода. А той, хто бачив, засвідчив, – і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили. Бо сталося це, аби збулося Писання: Кістка Його не буде поламана. І знову ж, у іншому місці Писання говориться: Будуть дивитися на Того, Кого прокололи. Після цього Йосиф з Ариматеї, який був учнем Ісуса, – але таємним, оскільки боявся юдеїв, – попросив Пилата, щоби зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож прийшов і взяв Його тіло (Йн 19, 31-38).

На мій біль не знаходжу ліку, серце моє в мені мліє (Єр 8, 18).

Бадьортеся діти, закликайте до Бога! Бо я сподіваюсь від Предвічного для вас рятунку, і прийде мені радість від Святого через ту милость, що надійде вам незабаром від Предвічного, вашого Спасителя (Вар 4, 21а. 22).

Отже, Христос постраждав за вас тілом; і ви озбройтеся тією ж думкою, бо той, хто постраждав тілом, перестав грішити, щоб решту часу жити в тілі вже не за людськими пожаданнями, але за Божою волею (1 Пт 4, 1-2).

Стояння 14

Тіло Ісуса покладено до гробу

Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов. Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу. Наступного дня, що після п’ятниці, зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата і кажуть: «Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: «Через три дні Я воскресну». Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: «Він воскрес із мертвих!» – бо буде цей останній обман гірший від першого». Пилат сказав їм: «Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте». Вони пішли й забезпечили гробницю: опечатали камінь і поставили варту (Мт 27, 59-66).

Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, – принесе великий урожай (Йн 12, 24).

Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Я дам Йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу (Іс 53, 11а. 12).

Адже Христос тому і помер, і ожив, щоби панувати і над мертвими, і над живими (Рим 14, 9).

Закінчення

Чи зрозуміли це все? (Мт 13, 51а)

«Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?» (Лк 24, 32)

Він мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в Ньому ні виду, ні краси. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів. Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Його ранами ми вилікувані (пор. Іс 53, 2-5).

Якщо ми померли з Христом, то віримо, що й будемо жити з Ним (Рим 6, 8).

Ми маємо через великі утиски ввійти до Царства Божого (Діян 14, 22б).

Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам (Йн 13, 15).

З молитовника “Щоденно з Богом”