Крихти для щенят

Роздуми над Божим Словом на ХХ Звичайну неділю, рік А

Кількома віршами раніше Господь Ісус різко висловився на тему фарисеїв: «Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму» (Мт 15,14). Сьогодні ми чуємо, що Він і справді залишає межі Святої Землі й вирушає до землі язичників: Того часу Ісус відійшов до околиць Тира й Сидона. З Ним йдуть тільки Його учні.

Що тут відбувається? Чому Ісус іде в таку довгу дорогу далеко від «загиблих овець Ізраїлю»? Тут не пролунає жодної проповіді, ми не почуємо жодної нової притчі; тут не відбудеться багато великих чудес, лише одне-єдине. Ісус просто йде на зустріч до однієї невідомої жінки. Ми не почуємо ані її імені, ані імені її дочки, однак усі покоління бачитимуть приклад великої віри цієї жінки.

Кожне наступне слово відкриває особливі риси її віри. Коли Ісус наблизився до околиць Тира й Сидона, жінка-ханаанка також вийшла Йому назустріч зі своєї землі. Щоб зустріти Христа, не вийде непорушно сидіти в «країні гріха». Кожна душа відчуває, що наближається її Любий, який сам її вабить до себе та притягує.

Ісус жодним чином не заповідав свого приходу. Він наблизився без запрошення. Ніхто не очікував зустріти Його в околицях язичників. Проте, якимось дивним чином, жінка-ханаанка пізнала час своїх відвідин та вийшла Йому назустріч. 45-й псалом говорить про тяжіння кожної душі до Господа:

Слухай, дочко, глянь, прихили твоє вухо і забудь народ твій і дім батька твого.
І цар жадатиме краси твоєї, бо він — твій Господь, і йому кланяйся.
І дочка тирська з дарами приходить (вв.11-13).

Жінка не веде свою дочку до Ісуса, не просить Його ввійти в її дім. Вона виходить, кричить і волає тільки про одне: про Боже милосердя. Ханаанка не просить безпосередньо за свою дочку, яку тяжко мучив біс, але благає насамперед про милосердя для себе: «Господи, допоможи мені!» Вона не вказує Ісусові, що саме і як саме Він має зробити для неї; але кожного разу, звертаючись, називає Його Господом. Тричі звучить титул Киріє. Тут відкривається повна довіра та відданості. Вона неначе говорить: «Тобі все належить, від Тебе все залежить, усе станеться по Твоїй милості». Подібно й ми на початку Божої Служби тричі благаємо Господа Христа помилувати нас.

Але Господь просто йшов собі далі… У відповідь на своє наполегливе й тривале благання жінка не почула жодного слова. З нею взагалі ніхто не спілкувався: ні Ісус, ні апостоли… Здається, що її горе нікого не зворушило. З однієї сторони, відомо, що Ісус вийшов зі Святої Землі тільки заради неї, а з іншої — Він поводився так, начебто вона Його взагалі не цікавила.

Чому мовчить милосердя? Так, справді, Ісус нічого не відповів. Він не промовив до жінки жодного слова; але Він також не відмовив їй виразно. Це спонукало ханаанку не втрачати відваги й просити далі. Благаючи, вона йшла слідом за Господом і Його учнями: Відпусти її, бо вона кричить нам услід, — казали вони. Цей приклад віри вчить нас, що кожну благодать ми отримуємо тільки слідуючи за Христом та Його учнями. Знаменно, що Господь почав говорити про жінку саме зі своїми апостолами!

Досі вона не мала відваги з’явитися перед Господнім обличчям. Вона лише слідувала за Ним і кричала услід. Тепер же витривала молитва кинула її в поклонінні перед Божий лик. Наполегливо ступаючи Господніми слідами, ми нарешті наближаємось до Нього. Так Наречений притягує кожну улюблену душу: Вона ж підійшла, поклонилася Йому й каже: «Господи, допоможи мені!» Грецьке дієслово «допоможи» (боéтхео) складається з двох частин: боé — крик і тхео — бігти. Дослівно воно означає бігти на крик. То не Господь хоче відпустити жінку, бо вона кричить услід за Ним, але зовсім навпаки: Він прагне прибігти їй на допомогу, почувши її крик так далеко від Обіцяної землі!

Нарешті Ісус промовляє до самої жінки; однак чи Його відповідь не була гіркіша за Його попереднє мовчання? Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам. Це була виразна і дуже жорстока відмова. Ісус назвав юдеїв дітьми, а жінку з її дочкою — щенятами. Слово «щенята» зустрічається тільки в цьому фрагменті. Більше так нікого не називали в усій Біблії. Однак справжню віру нічим не зупинити. Ця жінка приймає будь-яке слово, аби тільки від Господа! Тож віра зі слухання, а слухання через слово Христове (Рим 10,17). Вона ловить Ісуса Його власними словами, знаходячи в тих словах свій єдиний захист: Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів.

Тепер стає зрозуміло, чому Ісус так довго зволікав у своєму милосерді. Він хотів подати нам приклад великої віри та глибокого смирення жінки (див. Троицкие листки). Навіть крихти для щенят зі столу Господнього Слова приносять великий плід віри.