Текст цієї молитви був вклеєний в особистий молитовник о.Венантія.
Мій Предвічний Боже, схиляюсь перед Твоїм нескінченним маєстатом і в глибокій покорі, честь Тобі віддаючи, жертвую Тобі всі мої думки, слова та вчинки нинішнього дня. Постановляю все чинити з любові до Тебе, на славу Твоєї Божественної волі, щоб Тобі служити, Тебе славити і благословляти, аби я отримав просвітлення в таємницях нашої святої віри, осягнув спасіння й довіру Твоєму милосердю, відпокутовував Твоїй справедливості за скільки таких тяжких гріхів моїх, а водночас щоби приносив полегшу душам, що страждають у чистилищі, й вимолив благодать справжнього навернення для всіх грішників.
Я прагну кожну свою дію виконувати в поєднанні з тими найчистішими намірами, що їх мали за життя на землі Ісус і Марія, і всі святі, що перебувають у Небі, та праведники, що живуть на землі. О, якби я міг цей свій намір власною кров’ю запечатати й поновлювати щохвилини стільки разів, скільки хвилин вічність могла би мати!
Прийми, коханий мій Боже, це добре прагнення моє і даруй милостиво благословення Твоє, разом із дієвою благодаттю, щоб уже зараз, увесь час мого життя, я більше не скоїв жодного смертельного гріха, зокрема в нинішній день, у який я гаряче хочу і прагну отримати всі, які лиш можу, відпусти.
Прагну також бути присутнім при всіх Пресвятих Жертвах, які нині по всьому світу служити будуть, щоби жертвувати їх за стражденні душі в чистилищі, щоб від мук тих вони звільнені були.
Амінь.
Отець Венантій Катажинець, францисканець із «сірої» гілки (конвентуальних францисканців), народився 1889 року в селі Обидові, Львівської архідієцезії, яке зараз належить до територій України. Його батьками були побожні, хоч і дуже бідні селяни. На Святому Хрещенні він отримав ім’я Йосиф. З дитинства вирізнявся побожністю (наприклад, пасучи корови, співав побожних пісень та молився Розарій), часто служив міністрантом до Меси. Не маючи коштів для вступу до духовної семінарії, навчався по різних школах і підробляв репетиторством. 1907 року попросив францисканців у Львові прийняти його; настоятель звелів спершу закінчити школу, а також вивчити латину. Через рік юнак приніс не тільки свідоцтво про блискуче завершену середню освіту, а й навіть зміг перекладати на іспиті Цицерона. Батьки пропонували йому залишитись у світському стані, бо перед Йосифом Катажинцем відкривалась прекрасна педагогічна перспектива, однак він відповів: «Грошей мені не треба, а маючи посаду у світі, я би швидко зіпсувався».
25 липня 1908 року прийняв чернечий габіт і нове ім’я: Венантій. Усією душею полюбив францисканський орден і постановив «усіма силами вистерігатися смертельного гріха, навіть якби умерти довелося».
Філософсько-богословське навчання відбув у Кракові, і попри видатні успіхи в навчанні, «не було в ньому й тіні пихи», як згадували співбрати. Пояснюючи іншим складні теми, умів не тільки представити їх ясно і зрозуміло, а ще й повести справу так, ніби той співбрат сам усе зрозумів, а допомога була непотрібною. Очолював спільноту семінаристів «Zelus Seraphicus», багатьох привів до Архібратства поклоніння Пресвятим Дарам. Висвячений був 1914 року. Наступного року його перевели до Львова, де о.Венантій став магістром новіціату (відповідальним за новиків). Навчав, викладав, учив молитви самою своєю поведінкою, викладав Катехізис сестрам Родини Марії, сповідав і причащав хворих у притулку сестер-юзефіток, писав до церковної преси; мав тісні приятельські стосунки зі св.Максиміліаном Марією Кольбе.
1920 року о.Венантій захворів на туберкульоз легень; за кожної хвилини покращення стану він поспішав служити Месу. Про нього казали «служить Євхаристію як святий». Свою хворобу зносив із погідністю духа й ніколи не нарікав. 28 грудня 1920 року мав сильну легеневу кровотечу, після якої попросив про останні Таїнства. Перед смертю сказав: «Бачите, який я хворий і нічого зробити не можу. Але по смерті буду багато допомагати». Францисканці саме задумали розпочати друк «Лицаря Непорочної», але не мали коштів. Хтось сказав: «Якби журнал вийшов на січень [1922], це було би чудо». Гроші якось знайшлися, а францисканці визнали брата Венантія покровителем свого видавництва.
Переклад CREDO за: Wenanty.pl
Фото: Wenanty Katarzyniec
фінансово.
Щиро дякуємо!
