Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 17 жовтня
Ось ми і натрапили, завдяки апостолу Павлу, на тему, яка є незручною для всіх у Церкві: збірки, пожертви, гроші. Чомусь є досить багато людей, які вважають, що Церква — це суто духовне явище, яке не має права навіть заїкнутися про гроші. Щодо повчання та моральної складової — так, це її завдання, ми послухаємо і постараємося так у своєму житті робити. Добре вже, кинемо пару мідяків, як та вдова, якомусь бідному. Але на Церкву давати? Це ж духовне, навіщо їм гроші? І тут ми явно чогось не враховуємо. Наприклад, того, що, аби це духовне продовжувало нас усіх збирати влітку і взимку під дахом щодня і щонеділі, то хтось мусить заплатити рахунки за тепло, світло, воду, заплатити податки за землю, докластись до ремонту, хоча б того самого даху, заплатити зарплату дяку, ризничому, працівникам, а ще хліб бідним роздати, про малозабезпечені родини та самотніх і хворих подбати… Одного ми не врахували: Церква — це не тільки духовна спільнота, але й людська, тобто матеріальна. А отже, потребує не тільки духовного життя, а й матеріальних вкладень. Всі ми бачили, на що перетворила радянська влада колись прекрасні храми, які служили сотням і тисячам людей, чи не так?
Але є ще й інший аспект. Церква — це не священники і єпископи. Церква — це всі ми, разом взяті. Так, і її провід, тобто єпископи і священики, і ті, хто посвятив себе цілковито Богу, тобто монашество, але одночасно це і баба Соломія, що завжди на дев’яту ходить, і пані з двома малими, яка стидається глибше до храму пройти, бо не встигне їх вивести, як почнуть бешкетувати, і пан Іван, який зазвичай до церкви висилає дружину, а сам воліє милуватися церковним передзвоном при столику в сусідньому барі, й лише коли кошики святять, то тоді гарну вишиванку закладає і твердо протискається у перший ряд. Церква — це всі ми; без когось з нас вона вже не та, вже не така гарна. Адже Церква — це родина, родина всіх учнів Христа, всіх дітей Божих. Тобто це наш спільний дім, кожного з нас.
А хто має подбати про мій дім, про мою родину? Чи не я? Хай священник платить за рахунки і ремонт? Він уже присвятив все своє життя Церкві. Замість того, щоби заробляти, він відправляє Євхаристію, приготовляє і проголошує проповідь, сповідає, готує до вінчання, проводить катехизацію для дітей і молоді, відвідує хворих. Це його внесок в утримання Церкви. А що роблю я?
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
