Роздуми над Божим Словом на четвер І тижня Адвенту
Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи, Господи! — ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця Мого, що на небі. Кожний, хто слухає ці Мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі. А кожний, хто слухає ці Мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика.
Мт 7, 21. 24-27
Ніхто з нас не любить у взаєминах, особливо із близькими, пустих балачок і обіцянок. Усі ми хочемо, щоб до наших думок дослухалися, щоб наші прохання не ігнорували, а наші слова сприймали серйозно. Якщо для нас, людей, які маємо лише часткове бачення світу та подій, важливо бути вислуханими, — то наскільки ж цього прагне Податель життя, чиє слово «проходить аж до розділу душі й духа, і розрізняє чуття та думки серця» (Євр 4, 12)?
Якщо наші наміри щодо бажання бути почутими дуже різні, то Господь прагне лише нашого щастя і спасіння. Як цього досягти? Чинити «волю Отця, що на небі» (див. Мт 7, 21). У сьогоднішньому євангельському фрагменті Христос розповідає притчу про двох людей, які будували кожен свій дім та пережили бурю. Обидва чули слова Вчителя. Різниця лише в тому, що один втілював їх у життя, а другий — ні. І дім того, хто діяв за словом Спасителя, встояв під натиском бурі.
Дім у цій притчі — це все, з чого складається наше життя. Тож варто замислитись сьогодні, на чому ми його будуємо. Ісус запрошує кожного з нас будувати на «скелі», тобто на Ньому та на Його вченні. Тоді нам не страшні жодні життєві бурі. Як же зрозуміти волю Господа і почути Його слова?
Передусім, молитися. Неможливо дружити з тим, із ким ніколи не розмовляємо, тож неможливо мати взаємини з Ісусом без молитви. Це засіб зв’язку та зустрічі з Господом, а також шлях зростання у святості. А ще надзвичайно корисно читати Біблію та духовну літературу, неприкрашені життєписи святих, уважно слухати проповіді на Службі Божій, поглиблювати віру через відвідування катехиз, біблійних груп і реколекцій.
По-друге, застосовувати науку Христа в конкретних подіях свого життя та наслідувати Його приклад. Коли помічаємо потребу якоїсь людини, то поширюємо нашу здатність бачити Христа в кожній людині. Коли слухаємо колегу, котрий переживає скруту, дізнаємось, що «близький Господь до тих, у кого розбите серце» (Пс 34(33), 19). Коли обмінюємось доброзичливим словом із самотнім сусідом або відвідуємо хворого друга, то зміцнюємо не лише власні стосунки з оточуючими людьми, але і з Богом. Таким чином, і фундамент нашого життя зміцнюється.
Перш ніж поділитися сьогоднішньою притчею, Ісус закликає нас остерігатися лжепророків — людей, чиї дії розбігаються з їхніми словами (див. Мт 7, 15). Це стосується і нас. Ісус не хоче, щоб ми обмежували свою віру лише зовнішньою побожністю. Він прагне, щоб віра спонукала нас до справжньої братерської любові у цьому світі.
«Господи Ісусе Христе, будь моєю Скелею, щоб я чинив за Твоїм словом».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
