Спробуй пройти сьогодні разом з Ісусом історію свого життя. Він може додати тобі сил, коли їх бракує.
Стояння І.
Господь Ісус приречений на смерть
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Несправедливо обвинувачений, Ісус стає перед Пілатом. Відбувається процес релігійно-політичний, хоча умови винятково нечесні. Підкуплені свідки, заляканий прокурор, натовп, який пашить прагненням убити. Брак шансів на захист. Ісус стоїть і покірно чекає на вирок, але з Пілатом розмовляє відважно.
«Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби дати свідчення правді» (Йн 18,37).
Повернися подумки до тих звинувачень, які безпідставно пролунали на твою адресу. Може, тобі хтось дорікнув, що батько чи мати п’ють через тебе. Може, ти сам себе в цьому звинувачуєш? Чи тебе висміювали, коли ти казав, що алкоголізм це хвороба?
Господи Ісусе, Ти знаєш, що діється в серці людини, несправедливо обвинуваченої. Допоможи мені зберегти внутрішню свободу перед звинуваченнями в тому, що це я — причина пияцтва батьків. Обдаруй мене благодаттю відваги в проголошенні правди про хворобу алкоголізму перед лицем висміювань, з якими я стикаюся. Дай мені мир серця, щоб я сам себе не звинувачував. Додай мені любові, щоб я умів/уміла прощати обвинувачів.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ІІ.
Ісус бере хрест на свої рамена
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Ісус бере на себе знак найвищої в ті часи ганьби. Його репутація уже лежить у болоті — Він офіційно засуджений на смерть злочинець, і рушає на місце страти разом зі знаряддям виконання вироку. Це так, якби сьогодні хтось ішов вулицями міста з електричним кріслом або крапельницею смертника, щоб самому прийти до зали, в якій буде виконано вирок. Христос «списаний» у відходи суспільства.
«І, несучи для себе хрест, Він вийшов на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота» (Йн 19,17).
Подумай про те, яким тяжким хрестом є для тебе хвороба твого батька чи матері. Як сильно ти відчуваєш пригніченість від суспільного тиску, бо соромишся того, що походиш із такої сім’ї? На додачу то в тобі напевно є багато жалю, що хтось втиснув тобі на спину цей хрест, хоч ти зовсім про це не просив. Не звинувачуй Бога. Він дав твоїм батькам вільну волю, а вони зготували для тебе Череп-місце. Ти не зміниш того, що вже сталося; але можеш, як Ісус, прийняти хрест у свободі й нести із Його допомогою. Він тебе під тримає і підкріпить.
Господи Ісусе, навчи мене в правді і з любов’ю приймати хрест моїх випробувань із дитинства. Я прагну з’єднати його з Твоїм хрестом, щоби він став знаком спасіння в Тобі, а не знаком моєї ганьби. Вірю, що з мого хреста, якщо нестиму його в єдності з Тобою, може забити джерело життя і Твоєї слави.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ІІІ.
Ісус уперше падає під хрестом
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Хрест — важкий. Ісус побитий і падає. Довкола Нього дикий натовп, який висміює Його слабкість і плює на Нього. У них непогана вистава! Дешева сенсація для знуджених мешканців Єрусалима і приїжджих паломників. Ісус, однак, підводиться, не піддається, не відповідає на зачіпки.
Чи був у твоєму житті такий день, коли ти впав/упала, коли твоя слабкість вийшла на яв? Може, хтось тоді тебе висміяв, принизив? Коли забракло сил, терпеливості? Може, в тобі немає згоди на власну слабкість?
Господи Ісусе, додай мені сил, коли я падаю. Допоможи залишатися байдужою до реакцій оточення. Допоможи мені прийняти мої слабкості — фізичні, психічні й духовні. Будь опорою, щоб я, підтримана Твоєю безмежною любов’ю, могла завжди підводитися і ставати до подальшої боротьби за повноту життя.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння IV.
Ісус зустрічає свою Матір
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Ісус зустрічає по дорозі свою Матір. Вона близько біля Сина, співстраждає духовно. Невідомо, чи вони щось одне одному сказали, чи тільки поглянули одне одному в очі. Це неважливо: вони були серцем при серці.
Мама — та, що завжди близько біля дитини, коли дитина падає. Вона перев’яже рани, поцілує вдарене місце. Так було би ідеально, але ти знаєш, що буває інакше… Може, твоя мама була співзалежна і її світ обертався довкола батька-пияка? А може, було ще гірше, як у мене: вона сама випивала. Не було її при тобі серцем біля серця, алкоголь був важливіший? Прийми цей біль і погодься на нього, цю тугу за доброю, присутньою мамою. Ти маєш повне право на ці почуття — також і тоді, коли з’являється почуття ненависті.
Господи Ісусе, візьми моє серце і приклади до ніжного серця Твоєї Мами. Вона — Утішителька стражденних і найкраща Мати. Маріє, обійми мене як мама, якої в мене не було. Ісусе, допоможи мені пробачити моїй мамі всі, що вона робила через хворобу — свою чи батькову. Не дозволь, щоб ненависть із почуття стала позицією — прагненням помсти чи злоріччям.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння V.
Симон із Киринеї допомагає Ісусові нести хрест
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Симона солдати змусили силою допомогти Ісусові нести хрест. Тепер їхні погляди, дихання сплітаються під жаром сонця на вулицях Єрусалима. Чи знав Симон, що допомагає самому Синові Божому?
Пригадай усіх, хто тобі допоміг у житті. Особливо згадай тих, хто, може, зробив так, що ти міг/могла втекти з батьківського дому й розпочати власне життя. Якщо в тебе була фахова допомога, згадай обличчя своїх терапевтів. Збери із крихт пам’яті всі дрібні жести доброзичливості та співчуття від людей, які бачили, що за тягар ти несеш.
Господи Ісусе, дякую Тобі за всіх, хто простягав мені руку допомоги, коли я була в потребі. За всіх тих, хто співчутливо супроводжував мене в моменти суму, депресії, жалю й туги за втраченим дитинством. Дякую Тобі за тих, хто додавав і додає мені надії та розради.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння VI.
Вероніка витирає обличчя Ісуса
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Вероніка побачила в засудженому людину. Відважно підійшла й полегшила Ісусові страждання, витираючи Його обличчя, мокре від поту й крові, побите, спотворене.
Подумай, як алкогольна хвороба спотворює душу й тіло твоїх батьків. Під цим спотворенням, однак, надалі є обличчя. Спробуй побачити Людину в людині — спробуй побачити Ісуса в батькові, який випиває. Я знаю, це тяжко, ти не мусиш одразу бігти з хусткою, як Вероніка, — але хоч спробуй. Якщо ти не розмовляєш із батьком чи матір’ю, які випивають, то хоч помолися про те, щоби сам Ісус був для них Веронікою та обтер їхні душі від спотворення хворобою.
Господи, дай мені серце Вероніки, щоб я бачив людину також і в батькові-пияку. Вилікуй небажання й дай мені благодать чинити добро мудро, також і йому, коли я буду до цього готовий.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння VII.
Ісус падає вдруге
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Ісус падає вдруге. Стає щоразу спекотніше, наближається полудень, тіло слабне, — але не серце: Він підводиться і йде далі. Може, вже бачить здаля Голготу, і це додає Йому сил. Він знає, навіщо розпочав цю дорогу й де має її закінчити.
Згадай собі ті тяжкі хвилини, коли ти втрачав дорогу з очей. Чергова невдача, може, двічі та сама помилка. Тобі знову шкода було для себе часу й грошей на терапію, ти сам повторив шаблон із дому у вихованні власних дітей, ти знову дав емоціям себе понести або піддався старим страхам. Хрест знову прибив тебе до землі.
Господи Ісусе, допоможи, коли втрачаю мету з очей. Дай сили, коли мені здається, що я ніколи не буду щасливий. Підтримай мене, коли я впадаю в чорну діру страхів і смутку або коли за рогом чаїться депресія. Дай донести цей хрест до мети — з’єднання з Тобою в годину страстей і в годину слави.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння VIII.
Ісус зустрічає жінок-плакальниць
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Вони плачуть. Він їх ганить. Імовірно, то були професійні плакальниці, винайняті та оплачені для голосіння над долею засудженого. Ісус каже їм плакати над ними самими та їхніми дітьми.
Пригадай усі моменти, коли ти відчував, що не можеш простити свого тата/маму-алкоголіка (пробачити не те саме, що примиритися — простити в серці, вирішуючи силою волі, що не будеш злословити і проклинати, а будеш бажати добра). Не кам’яни свого серця.
Господи Ісусе, допоможи мені заплакати над собою і над моїм браком прощення. Допоможи пробачити в серці, щоб я була вільна від ненависті й погорди до батьків-алкоголіків, щоби брак прощення не знищив мого власного серця.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ІХ.
Ісус падає втретє
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Ісус, найімовірніше, падає вже біля підніжжя Голготи. Його страждання — невимовне. З неба ллється жар — за хвилину буде самий полудень. Може, Він знепритомнів від браку сил. Може, навіть повз під хрестом на гору. Кульмінація змученості.
Пригадай дні, коли в тебе не було сил підвестися з ліжка. Змучений стражданням, жалем, болем, ти не мав сили йти далі. Він теж знає цей стан. Він знає, що тобі довелося пережити. Він був біля тебе, коли ти страждав, і співстраждав із тобою. Чекав, коли ти віддаси Йому своє страждання, щоби Він міг перемінити його у славу.
Господи Ісусе, будь при мені особливо у випробуваннях, що перевищують мою витримку. Будь світлом у моїй темряві, будь Поживою на Дорогу, будь Живою Водою, що поїть мій висхлий дух.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння Х.
З Ісуса здерто одяг
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Приниження, ганьба, сором — Син Божий стоїть голий. Його позбавили гідності. Він висміяний, опльований, тортурований, бичований. Видні всі Його рани. Німий доказ людського насильства.
Якщо тобі через алкоголізм батьків доводилося зазнавати насильства — психічного, фізичного, сексуального, — стань зараз «голим» перед Ісусом і покажи Йому всі твої рани. Зранене тіло, душу, сексуальність, мужність, жіночість. Не соромся — відкрийся перед Ним. Він прагне обережно оглянути твої рани. Він не зробить цього різко й швидко, не відірве присохлий бинт при зміні перев’язки. Рани оглядають повільно, бо вони болять. Щоб не посилювати цього болю, Він лікуватиме частинку за частинкою, терпеливо і з любов’ю, — тільки віддай себе в Його руки, та в руки людей, яких Він посилає, щоб тобі допомогли.
Господи Ісусе, я занурюю у Твою Пресвяту Кров усі мої рани. Віддаю їх у Твої руки, щоб Ти їх перев’язував за своєю волею.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ХІ.
Господь Ісус прибитий до хреста
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Пробиті руки, пробиті ноги, неймовірний біль, завданий людськими руками. Ісус висить на хресті й конає три години. В цей час Його напоять оцтом, укотре висміють, а Він проситиме Отця не брати їм цього за провину, бо вони не усвідомлюють, що роблять.
Подумай про свого батька-алкоголіка. Замислись, чи він, якби був тверезий, робив би те саме? Чи точно, кривдячи тебе, він робив це повністю навмисно, чи усвідомлював те, що він насправді робить? Чи він розумів, що його алкоголізм руйнує тобі життя? Ти вже це знаєш — знаєш, якою дорогою не йти, щоб не переказувати кривду далі.
Господи Ісусе, обдаруй мого батька-алкоголіка усвідомленням зла, яке він завдає, і усвідомленням своєї хвороби, щоб він захотів розпочати лікування. Вділи мені своє світло, щоб я жила мудро і розуміла наслідки своїх потенційних учинків, так щоби вчасно утриматися від розпинання іншої людини моїми діями.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ХІІ.
Ісус помирає на хресті
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Смерть Ісуса — це кінець страждань і початок слави. Він помирає, щоб ти мав/мала життя вічне, щоб тебе викупити. Смерть є початком Пасхи — переходу через темряву до Воскресіння. Без смерті в п’ятницю не було б недільного світанку.
Може, саме зараз ти духовно помираєш. Може, думаєш про самогубство, щоб закінчити страждання. Прошу, затримайся на хвилину і подивись на Ісуса, який помирає на хресті. Він уже помер за тебе, Він уже спас тебе любов’ю. Обійми цей хрест із мертвим Ісусом — він є джерелом життя, твоєю силою і твоїм Посередником в Отця. Він з хреста прощає тобі всі гріхи, лікує твої хвороби, несе твої труднощі, а в годину твоєї найбільшої пітьми конає разом з тобою! Притули цей хрест, виплач біль, викричи жаль, помри під цим хрестом — а потім встань, іди й живи, бо Він для того помер, щоб у тебе було повноцінне життя.
Господи Ісусе, допоможи мені в годину найбільшої пітьми. Рятуй, коли я внутрішньо помираю.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ХІІІ.
Господь Ісус з хреста знятий
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Понівечене тіло турботливо знімають з хреста ті, хто витримав до кінця. Йосиф з Ариматеї залагоджує справу з похованням, бо незадовго вже розпочинається святкування Пасхи. Никодим приносить пахощі для намащення тіла. Марія оплакує коханого Сина. Всі плачуть, бо втратили Вчителя.
Усвідом, що через алкоголізм старших твоє дитинство втрачене і ти вже ніколи його не матимеш таким, яким воно має бути. Прийми це і оплач. Дай собі час і дозволь собі всі почуття, які в собі носиш. У твоєму житті розіп’ято найкращий час.
Твоє дитинство померло на хресті алкоголізму. Зніми його звідти, намасти й оплач. Зроби це з усім своїм минулим — воно там висить. Але там немає ні твого сьогодні, ні твого майбутнього. Зніми своє минуле з хреста, воно має рани після перебування на ньому, — але вже час його поховати.
Господи Ісусе, допоможи мені оплакати моє минуле і попрощатися з ним, намасти його своєю Любов’ю і забери з собою у відхлань, щоб після Твого зішестя обожити його разом з усім сотвореним — щоб воно стало для мене джерелом слави.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння XIV.
Господь Ісус до гробу покладений
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Намащене й оплакане Тіло покладено до гробу. Настала кричуща, набубнявіла болем і питаннями тиша Великої Суботи. Тим часом в іншому вимірі відбувається найбільше з чудес — Христос сходить у відхлань, щоб вивести звідти всіх праведників, почавши з Адама і Єви. Він визволяє їх від смерті до життя.
Поглянь на своє поховане минуле й побач, як Христос обожує всю історію твого життя й виносить його з собою в славі. Він витягає тебе з відхлані суму й страху. Хоч ніби запала тиша, то, власне, пробуджується вулкан життя й надії, який вибухне при Воскресінні.
Господи Ісусе, витягни мене з відхлані й переміни мої рани минулого у джерела Твоєї благодаті й нового життя.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
фінансово.
Щиро дякуємо!
