Роздуми над Божим Словом на середу V тижня Великого Посту
Тими днями цар Навуходоносор мовив: «Чи ви, Седраху, Мисаху та Авденаго, справді моїм богам не хочете служити й золотій статуї, яку я поставив, не хочете кланятись? Отож тепер, якщо ви готові, як тільки почуєте звук сурми, флейти, цитри, гарфи, гуслів, волинки та всіх інших музичних інструментів, впасти ниць і вклонитись статуї, яку я звелів зробити – гаразд; якщо ж не вклонитесь, тієї ж миті будете вкинуті в піч, розжарену вогнем, і тоді який бог визволить вас із моєї руки?»
Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати. Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, Він визволить нас, царю, й з твоєї руки, а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотій статуї, яку ти поставив, не вклонятимемось».
Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Адвенаго. У відповідь він повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювали, і наказав найдужчим мужам із свого війська зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем.
Царські слуги, які вкинули їх, не переставали розпалювати печі бітумом, смолою, клоччям та хмизом, так що полум’я піднялося на сорок дев’ять ліктів поверх печі і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, які були при печі. Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі і вчинив у середині печі так, немов би там повівав росистий вітерець, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди.
Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв’язаних?»
Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю!»
Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на Сина Божого».
Тоді Навуходоносор приступив до отвору розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги всевишнього Бога! Вийдіть і приступіть сюди!»
І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню. Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і запах вогню на них не перейшов.
Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, який послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на Нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!»
Дан 3, 14-20. 91-92. 95
У кожного з нас є така «піч», або навіть декілька. Звісно, йдеться не про обігрівальні прилади, а про руйнівні сили та ситуації, що спалюють нас. Такою «піччю» може стати втрата близької людини або інші випробування та проблеми, що вимагають від нас надзвичайних зусиль.
Але сьогоднішнє Перше читання переконує нас у тому, що хоч би які важкі завдання поставали перед нами, Бог завжди поруч. Він готовий дати нам необхідні сили, мудрість і мужність, щоб ми гідно протистояли полум’ю випробувань і вийшли з нього ще сильнішими, ніж були.
Для деяких такою «піччю» може бути щоденний вранішній підйом. Для інших — страх перед завтрашнім днем, перед невизначеністю майбутнього. Для тяжко хворих кожний світанок стає справжнім викликом, бо несе новий день страждань і болю. Але навіть у таких ситуаціях — якщо ми звертаємося до Господа, Він огортає нас своєю любов’ю, забирає страхи та наділяє мужністю, про яку ми навіть не мріяли.
Коли потрапляємо в піч зранених взаємин, у якій може згоріти міцна колись дружба та довіра, Бог входить у центр цього полум’я разом із нами. Він також залишається поруч, коли в нас спалахують пожадливі думки й бажання, і ми стаємо неспроможними протистояти своїй немочі.
Бог не обіцяв нам легкого життя, але обіцяв бути завжди поруч і допомагати нам пройти через будь-який вогонь. Завжди пам’ятай про це, коли тебе огортає полум’я проблем.
«Господи, допоможи мені залишатися спокійним та впевненим у Твоїй присутності посеред полум’я, що загрожує мені сьогодні».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
