Роздуми над Божим Словом на понеділок ХХХІІІ Звичайного тижня, рік І
І сталося, коли Ісус наближався до Єрихона, якийсь сліпий сидів при дорозі й жебрав. Почувши юрбу, яка проходила, він запитав, що це таке. Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. І він закричав, гукаючи: «Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!» А ті, які йшли попереду, погрожували йому, щоби замовк, та він ще дужче кричав: «Сину Давидів, помилуй мене!» Спинившись, Ісус наказав привести його до себе. Коли він наблизився, запитав його: «Що ти хочеш, щоб Я для тебе зробив?» Він же сказав: «Господи, щоб я знову бачив». Ісус сказав йому: «Прозрій! Твоя віра спасла тебе». І він враз почав бачити і пішов за Ним, прославляючи Бога. А весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові.
Лк 18, 35-43
Пропонуємо історію від читача журналу «Слово між нами», яка стосується сьогоднішнього євангельського читання.
«Того похмурого осіннього дня ми стояли в лікарняній палаті, сповнені сумнівів, страху та зневіри. Мій гарний, ще донедавна з атлетичною будовою тіла, вісімнадцятирічний племінник, який раніше грав у баскетбол, тепер лежав на лікарняному ліжку після дев’яти місяців інтенсивної хіміотерапії. Він усе ще був гарний, але дія хіміотерапії далася взнаки.
Хлопець переживав кризу в боротьбі з лейкемією. Щоб нарешті вийти з лікарні, юнак мав набрати вагу. Але для цього потрібна була ще одна медична процедура. Він виглядав утомленим і майже втратив надію, а тому більше не хотів проходити жодних процедур — особливо тих, які завдавали фізичного болю. Хоча варто віддати йому належне: він дозволив нам помолитися за нього. Ми з його матір’ю та тіткою поклали руки на його худенькі плечі. Я почув, як його мати, хоч і крізь сльози, але рішуче промовила: «Ісусе, сину Давида, змилуйся над моїм сином. Допоможи та зціли його!»
Її молитва дуже вразила мене. Як і сліпий жебрак, вона кликала Ісуса як Сина Давида, довгоочікуваного Месію, того, хто прийде, щоб відновити Божий народ і привести до свого Царства. Потім вона сказала Христу, що саме потрібно її синові в цей момент. Це нагадувало прохання жебрака до Ісуса: «Господи — щоб я прозрів!» (Лк 18, 41).
За кілька днів мій племінник знайшов у собі мужність і погодився на процедуру. Незабаром він набрав достатньо ваги, щоб його виписали з лікарні ще до Різдва. Протягом наступних кількох місяців він відновив сили та з Божою допомогою подолав хворобу».
Любов і турбота Христа до кожного з нас дуже особисті. Він бачить наші потреби і чує кожного з нас. Уяви, як Ісус запитує тебе: «Що ти хочеш, щоб Я для тебе зробив?» (Лк 18, 41). Скажи Йому, чого саме потребуєш.
«Ісусе, Сину Давида, дякую Тобі за турботу в усіх моїх справах».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
