Роздуми над Божим словом на понеділок І Звичайного тижня, рік ІІ
А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Боже Євангеліє, кажучи: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангеліє». Проходивши повз море Галилейське, побачив Він Симона й Андрія, його брата, як вони закидали сіті в море, бо були рибалками. Ісус їм сказав: «Ідіть за Мною, Я зроблю вас рибалками людей». І вмить, покинувши сіті, вони пішли слідом за Ним. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були в човні та направляли сіті, тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за Ним.
Мк 1,14–20
Пам’ятаєш, як у роки юності ти міг безпробудно спати, не зважаючи на дзвінок будильника? Водночас ті з нас, хто став батьками, знають, що навіть найменший звук із кімнати дитини змушує схопитися з ліжка, щоб подивитися, як там малюк. Чому так? Пояснити досить просто — це любов. Від народження дитина заповнює собою наше серце і назавжди залишається в ньому. Запитай кожного батька чи матір, і вони скажуть тобі, що не минає і дня без того, щоб вони не думали про своїх дітей і не непокоїлися за них.
У сьогоднішньому читанні з Євангелія бачимо, як Петро, Яків, Йоан та Андрій залишили все, щоб піти за Ісусом Христом. Йому було досить один раз запросити їх — і вони зразу ж відгукнулися. Можливо, це сталося не під час першої зустрічі з Учителем. Євангеліст Марко просто скоротив історію та описав її в кількох словах: «Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Боже Євангеліє» (Мк 1,14). Швидше за все, Ісус певний час уже перебував у Галілеї, перш ніж покликав перших учнів. Протягом багатьох днів і навіть тижнів Він проповідував їм Євангеліє Царства, та головне, вони мали можливість пізнавати особистість Христа в тісному спілкуванні. Тому, коли Господь покликав учнів, їхні серця вже були готові. І хоч спочатку це був, може, лише душевний порив, поступово вони дозрівали у вірі та зміцнювалися у вірності Христу.
Роздумуючи над цим, можемо згадати сьогодні власний досвід навернення. Що більше часу ми проводимо з Ісусом, то сильніше Він перемінює наше серце. Наші з Ним взаємини поглиблюються. Ми отримуємо впевненість у Його любові до нас, а Божа воля стає нам ближчою і зрозумілішою. Та головне, ми починаємо відповідати на Його любов, стаємо готовими приймати й виконувати Його волю. І згодом бачимо, як оживає наше серце, бо Ісус його дедалі більше заповнює собою.
«Господи, пoклич мене до себе! Зціляй і перемінюй моє серце, щоб я вірно йшов за Тобою.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
