Надія — одна з трьох богословських чеснот (тобто таких, джерелом, мотивом і безпосереднім предметом яких є сам Бог), що є ознаками християнського життя.
Церква навчає: «Надія — це богословська чеснота, завдяки якій ми прагнемо й чекаємо від Бога вічного життя — нашого щастя, покладаючись на Христові обітниці і благодать Святого Духа, яка допоможе нам стати гідними нагороди й вистояти до кінця земного життя» (ККЦ. Компендіум, 387).
У сучасному світі доволі легко втратити надію, коли ми дивимося новини і бачимо все погане, що відбувається у світі. Але це також повинне нагадувати нам про славу, яка чекає на нас у майбутньому житті, а отже — спонукати нас повноцінно прожити свої земні життя.
Надія — це те, що спонукало святих жити святим життям, і це те, що підтримувало мучеників у їхні останні моменти.
Акт надії
Господи Боже,
Сподіваюся з Твоєї милості отримати прощення всіх моїх гріхів,
І після життя на землі здобути вічне щастя,
Бо Ти це пообіцяв,
Безмежно могутній, вірний, добрий та милосердний.
У цій надії я маю намір жити та померти.
Амінь.