Живімо так, щоби смерть не викликала у нас страху, а була радісною миттю переходу в обійми люблячого Батька.
Стояння I. Ісуса Христа засуджують на смерть
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрості шукають, ми проповідуємо Христа розп’ятого: ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган,а для тих, що покликані — чи юдеїв, чи греків, — Христа, Божу могутність і Божу мудрість» (1 Кор 1, 21-24).
Ісуса Христа, Божого Сина, світ не розпізнав і засудив Його до смерті, тому що люди не хотіли шукати мудрості у самого джерела мудрості — Бога. Коли людина хоче бачити Бога відповідно до своїх очікувань, вона ніколи не впізнає Його в Ісусі, який діяв не за логікою цього світу. Він — Творець усього всесвіту, а прийшов у світ у слабкому людському тілі. Він — Цар, а не сидів на золотому троні. Він — сама мудрість, а Його вважали несповна розуму. Тож розпізнаймо і приймімо Його ми, Його учні, таким, як Він є.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння II. Ісус бере хрест
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«За моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, — а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі: чи то моїм життям, чи смертю. Для мене бо життя — Христос, а смерть — прибуток. Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; — та що вибрати, не знаю. Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще; та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі» (Флп 1, 20-24).
Смерть — це кінець земного життя людини. Для того, хто має прив’язаність до цього життя — це найжахливіший момент. Але той, хто тужить за Богом і очікує зустрічі з Ним віч-на-віч, сприймає її як найбажанішу мить. Христос без вагань узяв на свої плечі хрест, на якому мав померти. Він знав, що повертається до Отця і йде до Нього, щоби приготувати нам місце. Живімо ж так, щоби смерть не викликала в нас страху, а була радісним моментом переходу в обійми люблячого Батька.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння III. Перше падіння Ісуса під хрестом
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої, і оправдуються даром Його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі: якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові, через віру, щоб виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх, за час довготерпіння Божого; щоб виявити свою справедливість за нинішнього часу, — щоб він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса» (Рим 3, 23-26).
Той, хто не мав навіть найменшого гріха, падає під його тягарем. На хрест Ісуса було покладено наші гріхи. Не вага дерева, з якого він був зроблений, визначала тягар хреста, а вони — наші гріхи. Христос, підводячись після падіння, хотів показати нам, що перемагає не гріх, а Він. Якщо залишатимемося з Ісусом, то разом із Ним зможемо поставати після наших падінь.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння IV. Ісус зустрічає свою Матір
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«Знову кажу: духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б (…). А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість. На тих то нема закону. Ті ж, що є Ісус-Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та пожадливостями. І коли ми живемо духом, то духом і ходімо» (Гал 5, 16-17. 22-25).
Найкращий для нас приклад ходіння Духом — це Марія. Слабка тілом, але сильна духом. Її завжди направляв Дух, який перебував із Богом. Це дало Їй сили бути з Ісусом під час найтемніших годин Його життя, страждань і смерті. Вона повністю належала Христу, тому в Ній найдосконаліше з усіх людей проявилися плоди життя у Святому Духові.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
–І Ти, Божа Мати, що з Сином страждала,
–Пречистая Діво, молись за нас.
Стояння V. Симон із Киринеї допомагає Ісусові нести хрест
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа. Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, — обманює себе самого. Кожний нехай добре перевіряє своє діло і, якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими: кожний бо власний тягар понесе» (Гал 6, 2-5).
Бог створив людину не для самотнього життя. Ми залежимо одні від одних. Як Адам у Раю отримав допомогу і подругу в лиці Єви, так і Христос по дорозі на Голготу отримав допомогу Симона з Киринеї. Попри те, що його до цього примусили, Симон став тоді учасником справи Відкуплення.
Кожен із нас покликаний Христом нести свій життєвий хрест. Але ми творимо спільноту з братами і сестрами, які нас оточують. Допомагаючи одні одним нести життєві тягарі, ми виконуємо Христовий закон любові до Бога і ближнього.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння VI. Вероніка утирає обличчя Ісуса
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для Його тіла, що ним є Церква» (Кол 1, 24).
Вероніка була звичайною, непримітною жінкою, як і багато інших в околиці. Але саме її пам’ятають історія і Передання Церкви. Вистачило одного маленького жесту любові, яку вона виявила до змученого Спасителя. Вона полегшила Його страждання, витираючи Його кров, що стікала по спітнілому обличчю. Христос здійснив у її земному житті всі обітниці споглядання Божого обличчя, яке побачать праведники. Він залишив на її хустці відбиток свого лику. Ми також можемо сьогодні витирати змучені обличчя наших ближніх, долучаючись до більшого блага.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння VII. Друге падіння Ісуса під хрестом
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«Бо Він — наш мир, Він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, — своїм тілом скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому» (Еф 2, 14-16).
Друге падіння Ісуса показує нам слабкість людської природи, яку Бог чудово розуміє. Однак ми не можемо впадати у відчай через те, що нам знову щось не вдалося, через те, що постійно повторюємо одні й ті самі помилки. Христос приносить нам мир. Переживаючи з Ним свої падіння, ми не зневіримося на шляху до святості.
Ми часто ділимо людей на добрих і поганих. На тих, хто дотримується закону, і тих, хто зі своєї слабкості його порушує. Здається, що вони взаємно протилежні. Але в Христі ми всі становимо одне. Він об’єднав тих і тих із Богом через хрест. Дивімося на себе і на інших людей як на улюблених дітей Бога, який хоче спасіння кожної людини.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння VIII. Ісус зустрічає плакальниць
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«Ось що, брати кажу: час короткий. Тож нехай ті, що мають жінок, живуть, немов би й не мали, і ті, що плачуть, немов би й не плакали, і ті, що веселяться, немов би не веселилися, і ті, що купують, немов би не посідали, і ті, що користуються цим світом, немов би не користувались, бо проминає образ світу цього» (1 Кор 7, 29-31).
Час нашого земного життя — короткий і швидко спливає. Це не означає, що треба ним нехтувати. Навпаки: він дуже цінний! Не можна його змарнувати, мусимо його добре використати, щоби приготуватися до зустрічі з Господом. І хоча ми не звільнимося від турбот і викликів цього життя, то маємо прожити його так, щоб не загубити мету, до якої йдемо. Скористаймося порадою, яку Ісус дав жінкам, що плакали: плачмо над тим, що в нашому житті і в житті наших близьких віддаляє нас від Нього, і бажаймо того, що наближає нас до Нього.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ІХ. Третє падіння Ісуса під Хрестом
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«Я тричі благав Господа ради Нього, щоб він від мене відступився, та Він сказав мені: “Досить тобі Моєї благодаті, бо Моя сила виявляється у безсиллі”. Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала. Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний» (2 Кор 12, 8-10).
У третьому падінні Ісуса поміркуймо про наші слабкості. Якщо ми думатимемо про них, то вони насправді можуть нас пригнобити і затримати на шляху до Неба. Але якщо ми віддамо їх Богові і подивимося на них з Божими очима, вони стануть нам допомогою. Сила походить не від нас, а від Нього. Він випробовує нас не для того, щоб нас принизити, а для того, щоб ми довірилися Йому, поклалися на Нього і зрозуміли, що без Нього ми нічого не можемо зробити. Довірмо Христові наші турботи, а Він нас підніме.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння Х. З Господа Ісуса здерто одяг
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені. Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі» (2 Кор 4, 8-11).
З Ісуса здерли одяг, щоби зробити з Нього посміховисько. Кожен Його учень розділить Його долю. Те, що в очах людей є ганьбою, в очах Божих — гордість і заслуга, якщо ми терпимо її заради Христа: «Переслідували Мене — переслідуватимуть і вас» (Йн 15, 20). Нелегко радіти у переслідуваннях; але, якщо усвідомлювати, що ми стикаємося з ними через Христа, — ми об’являємо Його у своєму житті й у своєму тілі. Так ми стаємо знаками для світу і справжніми свідками Божого Сина.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ХІ. Ісус прибитий до хреста
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я — розп’ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене» (Гал 2, 19-20).
Дати прибити себе до хреста разом із Христом — це стати Його соратником у справі спасіння світу. Це означає померти для гріха і народитися для Бога. Саме це відбувається в Таїнстві Хрещення. Ми занурюємося в Його смерть, щоб разом із Ним воскреснути до нового життя. З цієї миті Христос живе в нас, перемінює все наше життя і надає йому справжнього сенсу, згідно з Божим задумом про людину. Цінуймо наше хрещення й живімо так, щоб інші люди бачили в нас і наших учинках живого Христа.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ХІІ. Ісус помирає на хресті
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: примиріться з Богом! Того, хто не знав гріха, Він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому» (2 Кор 5, 20-21).
Вбивство — це вираз найбільшого бунту творіння проти Творця. Людина відкинула безмежну любов Бога. Сьогодні це відбувається через кожен наш гріх. Але Бог у своєму великому милосерді дає нам можливість навернення і примирення з Ним. Сповідь — це ніщо інше як відновлення нашої любові до Бога. Відкидаючи гріх, ми вибираємо життя у дружбі з Ним. Христос узяв на себе наші гріхи і, зі свого боку, зробив усе, щоби знову примирити нас із Богом. А від нас залежить, чи ми скористаємося плодами Його спасенної смерті і чи вхопимося за Його руку, що завжди простягнена до нас.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ХІІІ. Тіло Ісуса зняли з хреста
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж — хресної» (Флп 2, 6-8).
Ісус Христос став подібним до людей в усьому, крім гріха. Бувши Богом, багатим на все, Він став бідною людиною. Він добровільно віддав себе в руки людей і викупив нас через свою хресну смерть, даючи нам найбільший доказ своєї любові, бо «ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йн 15, 13). Наслідуймо Ісуса в Його послухові волі Отця. Завдяки цьому послуху Він визволив нас від вічної смерті й дарував вічне життя.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння XIV. Ісус покладений до гробу
–Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе.
–Бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.
«Так само й воскресіння мертвих: сіється у тлінні, а встає в нетлінні; сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі; сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне. Так і написано: “Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам — духом животворним”. Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне. Перший чоловік із землі — земний, другий чоловік — із неба. Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні. І так само, як ми носили образ земного, так носитимем і образ небесного» (1 Кор 15, 42-49).
Ті, що помирають у Господі, не залишаться в смерті, а пробудяться до нового життя. У ньому вже не буде страждань, болю та смерті, лише вічна радість перебування з Богом. Тіло Христа не залишилося в могилі, а після воскресіння повернулося до Нього переміненим. Бог оживить наші тіла в день воскресіння. Це наша радість і надія.
–За нас Ти страждав, за нас був розіп’ятий.
–Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Роздуми о. Патрика Речка CsSR із книжки «Шість богослужінь Хресної дороги».
Переклад CREDO за матеріалами: Stacja7
Фото: Francesco Alberti, Unsplash
фінансово.
Щиро дякуємо!
