Хто у чому і наскільки винен

Роздуми над Словом Божим на Велику середу

Про зраду Юди Іскаріота говорять усі четверо євангелістів, причому по-різному. Вчора ми слухали опис від св. Йоана, згідно з яким ініціатива походить від самого Ісуса: Він сам умочує кусень хліба, подає Юді й наказує негайно приступити до того, що той має чинити. Бачимо тут Ісуса, який дуже добре розуміє, що має з Ним статися. Ісус не втікає від хреста, Він свідомо йде йому назустріч, свідомо його вибирає. Розмова Ісуса з Юдою закамуфльована, інші присутні апостоли не можуть зрозуміти, про що мова. Навіть виникає таке враження, що Ісус не хоче образити Юду, розуміючи, що так чи інакше, усе, що має з Ним відбутися, — станеться, незалежно від Юди. До того ж учинок Юди пояснюється не так його особистою злою волею, як тим, що «в нього вступив сатана». Святий Йоан підкреслює, що якась вища доцільність керує вчинками Ісуса і Юди. Так мало бути. Ісус знав, що «надійшла Його година» (Йн 13, 1).

Святий Матей у сьогоднішньому Євангелії, навпаки, підкреслює особисту відповідальність Юди. Це Іскаріот виходить з ініціативою продати Вчителя за гроші та шукає нагоди Його видати. І коментар Ісуса до вчинку Юди жорсткий: краще було б цій людині взагалі не народитися. Кожен відповідає за зло, яке чинить. Юда теж.

Не намагаймось гармонізувати ці дві версії. Усяка спроба зробити з двох описів зради Юди один логічно бездоганний — приречена. Недарма говорять про mysterium iniquitatis, таємницю зла. Ніколи до кінця не вдасться визначити, яку частку в наших вчинках має наш вільний вибір, яку — об’єктивний збіг обставин, а яку — детермінізм (виховання, гени, Провидіння). Завжди ми залишатимемося вільними людьми під дамоклевим мечем того, що називаємо первородним гріхом. Навіть найпалкіше бажання чинити добро не є гарантією того, що ми не зробимо навпаки. Як Петро, який нині палко і щиро і обіцяє: «Господи… життя моє за Тебе покладу», — а ще до ранку тричі зречеться Ісуса.

Ось чому Ісус мусив померти за нас на хресті. Так Він відкриває нам шлях, щоб визволитися з пастки гріха. Самі ми цього не можемо.