Салезіянське видавництво поділилося в цей Великий Піст роздумами Хресної Дороги в намірі миру у світі, зокрема — про закінчення війни в Україні.
«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт 5,9).
Стояння І. Ісуса Христа засуджують на смерть
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Коли Ти прийшов, Тебе називали «Князем Миру». На Тебе чекали. Зараз Ти стоїш на порозі смерті, бо Тебе звинуватили у підбурюванні народу, боротьбі з владою, злих намірах і навіть у тому, що Ти виступав проти Бога. Ти став незручним. Мусиш зникнути — якнайшвидше і назавжди. Швидкий суд, короткий шлях на Голгофу — і все, буде спокій. Адже завтра свято.
Боже, приймаючи вирок людини, допоможи нам боротися з підлістю і підступністю.
Стояння ІІ. Ісус бере хрест на свої рамена
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Як змиритися з несправедливістю? Це так важко. Ми так не виховані. Тільки Ти вчиш, що лише справедливість — вічна, а несправедливість триває мить. Хрест, який Ти береш на свої плечі, — це знак несправедливості й нерівності. З одного боку — закон, суд, а з іншого — тільки дух. Зіткнення двох світів. Переможе другий.
Господи, який торкаєшся дерева хреста, зміцни мій дух, допоможи мені його плекати.
Стояння ІІІ. Ісус уперше падає під тягарем хреста
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Коли я стискаю пальці в кулак і так готую зброю проти брата — це моє падіння. Це не має виправдання. Насильство народжується поступово, його зерна не обов’язково видно. Вони нестримно ростуть, шукають союзників, щоби врешті-решт дати врожай знищення.
Господи, допоможи, щоб скалка в моєму оці не виросла у колоду.
Стояння IV. Ісус зустрічає свою Матір
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
У Єрусалимі, місті миру, Її серце — яке розривається від болю, бо катують Сина, — вона так сильно страждає. Вони обидва — в дорозі. Об’єднані трагедією, але не драматизують. Намагаються дивитися далі, понад Голготу… Шукають надії. Знають, що зцілення прийде… Бо любов — терпелива і довготривала.
Господи, такий людський біля своєї Матері, дякую Тобі, що Вона така Твоя… і така наша.
Стояння V. Симеон Киринеянин допомагає Господу Ісусові нести хрест
Поклоняємось Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Змушений, тобто не з власної волі. Симеон — це приклад людини, яка виконує накази інших.
Ми зустрічаємо Бога в дивних ситуаціях. Іноді вони саме такі: випадкові, зненацька, без оголошення, з необхідності, з примусу…
Господи, просвіти мене, щоб я бачив Тебе там, де — як, принаймні, мені здається — Тебе немає.
Стояння VI. Вероніка витирає обличчя Христа
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Вони кричать, проклинають, ображають, знущаються, глузують… А вона — своє! Всупереч логіці, пострілам і кулям, хусткою із хрестом медсестри утирає Його обличчя. Може зробити тільки це. Вона не вирве Його у жорстокості, може лише на мить її полегшити.
Ісусе, який розраховуєш на мою відважність, дай мені благодать рішучості.
Стояння VII. Друге падіння під хрестом
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Руйнуються стелі, падають стіни. Цілі будинки зникають з лиця землі, також і дитячі садочки, школи, лікарні. Стільки праці, щоб мати дім, сховок, безпечне місце. Стільки поту, дій, жертв. А потім одна куля, один вибух — і все перетворюється в пил і руїни. І знову все треба починати спочатку. Чому жорстоке колесо абсурду не хоче зупинитися?
Господи, нехай кожне моє рішення буде розсудливим. Просвіти мене, щоб я біг уперед. Дай мені мудрість, яка віддаляє будь-яку спокусу скривдити братів.
Стояння VIII. Ісус утішає плакальниць
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Увесь світ плаче над своїми дітьми, які стали на бік знищення. Весь світ спільно працює над тим, щоб було чим нищити. Одні роблять це про всяк випадок, інші — конкретно. Потім — плач! Потужніший за вибух, за ревіння винищувачів, що пролітають обік, чи сирен повітряної тривоги.
Господи, який протистоїш спокусам сатани, підтримай наш спротив жадобі володіння.
Стояння ІХ. Ісус утретє падає під хрестом
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Ненависть. Вона прийшла на землю і знайшла союзників. Дехто знущається з інших у білих рукавичках — із байдужістю й без вагань. Вони гноблять, принижують, кидають на землю і не дають підвестися. Б’ють наосліп без докорів сумління.
Ісусе, вірю, що тільки з Тобою постануть ті, у кого відібрали право на життя.
Стояння Х. З Ісуса здерто одяг
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Їх роздягли догола. Але побоялися, що вони викажуть їхнє розташування, тому повели до лісу. Там їх розстріляли. Гола правда про війну: холодні дула автоматів, скам’янілі тіла, заморожена совість.
Ісусе, без Тебе нам так важко зрозуміти самих себе.
Стояння ХІ. Ісуса прибито до хреста
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Під час війни розпинають і зблизька, і здалека. Кати зі зброєю в руках ховають обличчя. Кати без зброї прогулюються по офісах та салонах і розпинають із-за столу.
Ісусе, молюся за себе. Прошу, щоб я ніколи не став на бік насильства і ніколи його не виправдовував.
Стояння ХІІ. Ісус помирає на хресті
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Діти, жінки, старенькі, вояки, захисники і загарбники у мить смерті зустрічаються з воскреслим Христом. Як сильно мають кровоточити Його рани, які роздирає взаємна ненависть Його братів! І скільки співчуття і полегшення знайде в цих ранах кожен розіп’ятий!
Господи, я теж колись віддам духа. Прошу, нагадай мені тоді, щоб повторив за Тобою: «Отче, у Твої руки віддаю духа свого» (Лк 23, 46).
Стояння ХІІІ. Тіло Ісуса знімають з хреста
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Ненависть, убиваючи дітей, убила стількох матерів, хоча й залишила їх жити. Потім вони поволі мусили воскресати, влаштовувати життя. Ні, не знову, не спочатку. Те, що вони пережили, було незворотнім. Від моменту смерті дитини кожний наступний день був очікуванням, немислимою тугою, надією на зустріч.
Господи, Твоя беззахисна Мати озброїлася вірою. Тримаючи в обіймах Твоє тіло, зняте з хреста, Вона, мабуть, згадувала слова Ґавриїла: «Немає нічого неможливого в Бога». Тут, у нас на землі, ми так часто кажемо: «Це неможливо». На щастя, у Тебе все інакше.
Стояння XIV. Господа Ісуса покладено до гробу
Поклоняємося Тобі, Христе, величаємо Тебе,
бо Ти хрестом своїм відкупив світ.
Швидко і неурочисто. Перший-ліпший гріб, одного розміру для всіх. Іноді — випадкове місце, не завжди позначене. Це не земля невдячна — невдячні люди.
Господи, коли нарешті настане час зустрічі з Тобою, будь ласка, скажи мені: «Мир тобі». Цього буде достатньо. Я все зрозумію.
фінансово.
Щиро дякуємо!
