Як повідомлялося, у свій третій з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну приїзд кардинал Конрад Краєвський, посланець Папи, співслужив Месу Вечері Господньої у київському храмі св. Миколая разом з Апостольським Нунцієм в Україні архієпископом Вісвальдасом Кульбокасом.
Колишній Будинок органної музики, у якому орган згорів під час пожежі у вересні 2021 року, був прибраний і прикрашений, хоча сліди пожежі у ньому ще очевидні. У певному розумінні, стан храму на Велике Тридення був унаочненням Христової Пасхи — Переходу: ще не повністю «ожилий», довго мучений, він уже постає зі свого «гробу», в який його старалися вкласти комуністи.
Євангеліє цього дня, про омивання ніг апостолам, виголосив з амвону о. Сергій Панченко ОМІ. Проповідь виголосив папський посланець.
— Кожний священник під час Святої Меси вимовляє слова Ісуса — слова консекрації, — сказав кардинал Краєвський. — Після цього він каже: «Це велика тайна віри». Бо не може сказати нічого іншого. Євхаристія – це таємниця віри.
У нас є багато таємниць віри, які зайшли з неба. Різдво — що Бог стає людиною. Таємниця Пресвятої Трійці — що Бог існує в трьох особах. І Євхаристія: що Він присутній на вівтарі.
Фото: Олександра Ходаковська
Служачи Євхаристію, ми беремо участь у найбільшій таємниці віри. В чуді присутності Бога серед нас. Подивіться: трошки борошна, крапля води, недостойні слова священника — і Бог є на вівтарі! Це найбільше чудо, яке маємо. Бо Він захотів залишитися з нами під виглядом хліба і вина.
Але це не все. Він є з нами для того, щоб ми могли Його спожити. Це неймовірне: людина споживає Бога. І коли ми приймаємо Причастя, за мить уже не відчуваємо Його присутності. Він стає мною. Має мої руки, моє обличчя, і я можу Його представляти. Я стаю живою дарохранительницею. Такою, як маєте тут у храмі. Тільки ось що я можу винести Його на вулицю, поза храм. Я можу Його принести повсюди, де перебуваю. Додому, на роботу. Я можу принести його на війну, де разом з Ним можна захищати свою Вітчизну. Ось велика таємниця віри! Людина споживає Бога і, попри всі гріхи, може Його представляти.
Сьогоднішня Євхаристія є спомином установлення цього таїнства, яке здійснив Господь Ісус. Ми чули в Євангелії, що Ісус під час цієї першої у світі Євхаристії зняв одяг, узяв рушника, миску з водою і мив ноги своїм учням. Вони не знали, що діється! А Він хотів показати, як сильно їх любить. У цьому звичайному, простому і принизливому жесті Бог вмиває ноги людині. Таке може робити тільки той, хто насправді любить. Але й це ще не виняткове. Серед 12 учнів був той, який Його зрадив. Ісус йому теж умив ноги! Ісус не запитував, де їхні ноги ходили, чи ті дороги були грішні, чи благословенні. Кожний з нас потребує такого доторку Бога. Такого омивання ніг. Такого лікування ран. Такого поцілунку. Тому Папа Франциск хотів, щоб я приїхав сюди, до Києва. І, вмиваючи ноги цим чоловікам, сказати: він умиває ноги всім українцям, усіх любить і хоче, щоб ваші ноги були благословенні, щоби провадили до святості життя, до неба.
Сьогодні я в кардіологічній лікарні від імені Святішого Отця переказав машину «швидкої допомоги». Це такий самий символ, як знак омивання ніг. Це обійми Папи для всіх українців. Це спосіб сказати їм, що після дороги страждання завжди є перемога. Що після Великого тижня завжди є воскресіння. Що завжди є надія підвестися. Як «швидка» є знаком життя, знаком допомоги всім, хто страждає.
За хвилину звершимо обряд омивання ніг — дуже символічний, але завжди повний любові. Нехай усі, хто є Україною, відчувають доторк любові Папи, тобто любові Ісуса. Нехай вас Бог благословить, усій Україні.
Після проповіді кардинал омив ноги 12 чоловікам — парафіянам, чий внесок у життя спільноти був цим відзначений і віддячений. У Молитві вірних о. Олександр Зелінський ОМІ заніс прохання до Бога за нашу Батьківщину — за мир у нашій країні, за всіх захисників, за здоров’я поранених і вічну винагороду для загиблих. Серед дарів, несених у процесії до вівтаря, був також і гуманітарний набір — згадка про всіх жертводавців, які обдаровували потребуючих в Україні допомогою, особливо ж із Польщі. Тонни гуманітарки за цей час уже розвантажили віряни київської парафії св. Миколая і роздали потребуючим. Церква у цій війні творить добро не тільки «своїм», але всім, хто в потребі, бо так віруючі являють світові Бога.
Після Причастя настоятель парафії о. Павло Вишковський ОМІ подякував достойним гостям за участь у святкуванні, а також парафіянам, які два дні готували храм до свята.
Фото: Олександра Ходаковська
Католики парафії св. Миколая подарували кардиналові красивий букет, традиційний для таких урочистостей, і коровай. Справді, життя продовжується, столиця живе і парафія живе за усталеними правилами. Це, крім ввічливого знаку, ще й приємно — нас не здолали. «Ми вдячні, що цю урочистість під час війни відзначаємо разом з вами, — сказали парафіянки. — Під час війни особливо виразно розумієш цінність людського життя. Ми від самого початку війни відчували підтримку Папи Франциска, і просимо передати йому нашу подяку».
Папському посланцеві подарували букет світів і український коровай.
На завершення богослужіння Пресвяті Дари з головного вівтаря, як належить за літургійними правилами, перенесли у бічну наву — місце поклоніння Христу аж до служби Його воскресіння. Знову ж таки, символічно, що Ісус Євхаристійний знову покинув пресвітерій, місце головного вівтаря, яке так довго займав музичний інструмент. Але тепер це вже тільки до Воскресіння!
Фото: Парафія костелу св Миколая у Києві
фінансово.
Щиро дякуємо!
