Роздуми над Словом Божим на понеділок ХХVІІ звичайного тижня, рік ІІ
Сьогоднішнє Євангеліє представляє нам притчу про Милосердного Самарянина. В притчі ми зустрічаємо чотирьох осіб: священика, левіта, пораненого розбійниками і самарянина. Чітко зазначено також місця подій, які описує притча: дорога з Єрусалима до Єрихона і заїзд. При читанні та роздумуванні над сьогоднішнім Євангелієм перед нами постають чотири важливі питання, які вимагають від нас відповідей, що випливають із нашого життєвого досвіду.
Хто той священик? — Я той священик.
Хто той левіт? — Я той левіт.
Хто той поранений чоловік? — Я той поранений чоловік.
Хто той самарянин? — Ісус Христос.
Він наш ближній. Чим Він займається? Він так милосердиться над нами, так піклується і любить кожного з нас, що стає таким, як ми. Він поранений, роздягнутий, розіп’ятий заради нас, а ми зцілені, нашу гідність нам повернуто, ми повернулися до життя.
Священик і левіт, правдоподібно, завершили свою службу в Єрусалимському храмі й поверталися до дому. Вони побачили пораненого, але не зупинилися. Можливо, вони думали, що він був уже мертвий, і не хотіли доторкнутися до нього, щоб не вчинити нечистого акту через дотик мертвого тіла (пор. Лев 21, 1). Можливо, вони боялися, що самі можуть стати жертвами нападу. Ці страхи були сильнішими за співчуття. Будучи священиком і левітом, вони представляли мудреців, які в першу чергу повинні були втілювати заповідь любові до Бога. Як щодо любові до ближнього? На жаль, культ і співчуття в ті часи були двома різними речами. Але чи тільки в ті часи?
І ще одне важливе місце сьогоднішньої притчі — заїзд, куди привіз поранену людину милосердний самарянин. Тим заїздом є Церква.