Розарій на понеділок. Молитва, повна прихованих скарбів

Радісна частина Розарію повна прихованих скарбів. Вона не несе дешевої втіхи на зразок «їм усе вдавалося».

Радісна частина

Міріам, дівчина з Назарета, мабуть, навіть не уявляла, як зміняться Її плани. Йосиф так часто почувався безпорадним. Від Благовіщення й до знайдення Ісуса в храмі ми переживаємо історію сім’ї, якій траплялися нелегкі несподіванки і виклики.

Якщо наша мрія — щоби врешті «було стабільно» і без потрясінь, то тут дізнаємося, що впевненим у житті можна бути тільки в одному: у змінах. А радість приходить в (іноді вельми несподіваних) зустрічах із Богом, собою та іншою людиною. Ми насичуємося щастям у досвіді взаємної довіри, поваги та зв’язку. Саме вони дають почуття безпеки і дозволяють помітити те, що в нас живе і що можна розділити з іншими.

Я усвідомлюю, що радісне життя — це життя, в якому я присутня і уважна; дозволяю любити себе і люблю сама.

Таємниця 1. Благовіщення Діві Марії

Навіть якщо в моєму житті були ситуації, коли інша людина пройшлася по мені, як танк, щоб зламати усі мої (не) бажання, — я знаю, що Тебе в цьому не було. Ти, Боже, не такий. Коли Ти щось пропонуєш, то відряджаєш найделікатнішого посланця — ангела.

І всьому є місце: хвилюванню Міріам, першому поруху відмовити, запитанню: «Як це станеться?» Ти не підганяєш. Даєш час почути, назвати, зрозуміти. Не змушуєш відмовлятися від себе, щоб задовольнити Тебе.

Нехай ця «сила Всевишнього», яка огорнула Її, допомагає мені запитувати інших, а не наказувати їм; дозволяти близьким вибирати, що їм робити. Хай дасть мені слова поваги до дітей, щоб вони почувалися співтворцями щоденності, а не слугами без власної думки. Нехай допомагає мені приймати спротив і слухати, щоб кожен усвідомлював свої межі. Щоб інші біля мене могли «хотіти», а не «мусили».

Нехай Дух, який прийшов до Міріам із даром життя, оживить і те, що в мені мертве, щоб я чула свої «так» і «ні».

Таємниця 2. Відвідини Єлизавети

Маріє, яка «швидко пустилася в дорогу» в гори, задля жіночого спілкування та взаємної підтримки, торкнися в мені того, що було поранене в жіночих стосунках. Коли замість емпатії було оцінювання, замість визнання — суперництво, замість ділення радістю — заздрість. Доторкнися тих місць, які переорала байдужість, глузування, насильство та наклеп, і облили їх отруйним соромом за власну жіночість.

Допоможи мені довіряти настільки, щоби здолати гори недовіри і бути тепло прийнятою. Підтримуй мене, щоб я могла сміливо співчувати, запитуючи: «Чим можу допомогти?» Допоможи в тому, чого я потребую, щоб будувати в цьому жахливо самотньому світі мережі взаємної підтримки та підбадьорення.

Нехай Ісус у мені, як тоді в Тобі, повертає жіночим стосункам ніжність і доброзичливість, щоб я могла відчути, що означає ділитися життям і святкувати разом. Нехай прийняття змиє порівнювання, оцінювання та сором, нехай переможе життя!

Таємниця 3. Народження Ісуса Христа

Дякую Тобі за Втілення. За ту прозорість, із якою можу побачити, що мета життя — це стати людиною, як Ти.

Ти був немовлям, отже — добре знаєш, що значить потребувати. Як це — бути в чиїхось руках. Годованим. Залежним. Любленим. Якщо я знаходжу в собі жорсткі й суворі голоси, які намагаються неправильно тлумачити мені, що таке «духовне й піднесене», — Ти нагадуєш мені про стайню, в якій Ти народився, і дотик «шкіра до шкіри»…

Немовляті неможливо заборонити відчувати, бути голодним, сумним або наляканим. Ти приходиш, щоб підтримати мене у відчуванні всього, що я хочу вгамувати деякою відстороненістю. Даєш мені дозвіл потребувати інших. Допомагаєш приймати їх разом із їхньою уразливістю. Знаходити для них м’які слова. Щораз більше ставати людиною.

Підтримуй мою людяність тим більше, що більше є байдужості й зачинених дверей. Що більше є побожності, яка відриває від тілесного і міжлюдського, штовхаючи до «самоспасіння». Повертай мене назад, будь ласка, коли суворі голоси підштовхуватимуть мене в той бік. Нагадай, що Ти пахнув молоком.

Таємниця 4. Жертвування Ісуса в храмі

Дякую Тобі, Міріам, за Твою сміливість дарувати близьким свободу. За то, що Ти не ставилася до людей як до своєї власності, як до предметів щоденного вжитку, які можна сприймати як належне. Йосиф міг Тебе відштовхнути, а Ти принесла Сина до храму.

Дякую Тобі, що погодилася на Його обіцяну велич, а також на те, що Тебе завжди до глибин єства турбуватиме Його доля. Це велике мистецтво — випустити близьку людину з хапливих обіймів, надалі її люблячи та не покидаючи у своєму серці.

Шепни мені слово, яке утримає мене від обмеження свободи моїх близьких. Нагадай мені, до якої міри вони осібні істоти і мають право розпоряджатися собою, своїм часом і силами. Усміхнися мені, коли моя фантазія розгуляється у думках про те, яким повинен бути мій чоловік. Захисти від судомної прив’язаності до бачення, ким мають бути мої діти.

Підтримай мене, будь ласка, також і в тому, щоб я давала близьким стільки, скільки насправді можу. Щоб не викликала у них почуття провини відсутністю поваги до себе та надмірною самопожертвою.

Таємниця 5. Віднайдення Ісуса

Дякую тобі, що нагадуєш мені про велику радість віднайдення. І що іноді треба когось загубити, щоби знову його знайти. Забути те, до чого звикла, як описала, до якої шухляди поклала. Дякую за всі ті зникнення, більші й менші, після яких я відкривала, що інша людина — зовсім інакша, ніж я гадала. За шанс на нову близькість — і за шляхи, які розійшлися, бо після віднайдення знайти спільну мову вже було неможливо.

Я захоплююся тим, як ви, Міріам і Йосифе, розмовляли з Ісусом. З якою повагою ви ставили Йому запитання, повністю залучені в діалог, сердечність і слухання того, що Він вам казав.

Покладіть мені руку на плече, коли я захочу вичитувати і лаяти. Нагадайте мені цей момент вашого життя, коли я думатиму й говоритиму так, ніби діти повинні вгадувати мої бажання або бути моєю «візитівкою».

І допоможіть мені, як ви, підтримувати їх у їхніх виборах і пошуках.

Переклад CREDO за: Малгожата Рибак, Aleteia

Читайте також:
Розарій на неділю. Світ чекає на любов, зокрема — мої близькі