Роздуми над Божим Словом на вівторок IV тижня Великого Посту
Пророк Єзекиїл відкриває нам не завжди очевидну істину, що благодать Господа — невичерпна. Вона немов вода річки, яка, віддаляючись від свого джерела, не тільки не зменшується, а парадоксальним чином збільшується, сягаючи спершу по кісточки, пізніше по коліна, потім по крижі, а потім і зовсім перетворюється на безкрайнє море. Також це порівняння з водою найкраще передає благотворність Божої благодаті: Скрізь, де пройде той потік, кожна жива тварина, що рухається в ньому, буде жити. Понад потоком, на його берегах, по цім і по тім боці, будуть рости усякі овочеві дерева; листя на них не буде в’янути, і плоди на них не будуть переставати родити; вони будуть щомісяця достигати: бо вода для них тече зі святині. Плоди їхні будуть на поживу, а листя — на ліки.
У Євангелії Йоан відкриває нам очі на те, що ця благодать приготовлена для нас, й існують лише дві причини, які її до нас не допускають: перша — людина не вірить, що Бог може їй допомогти, і 38 років чекає, але не на Бога: «Я не маю людини…»; друга — гріх, єдина гребля, якою людина сама може відгородитися від Божої благодаті: «Ось ти став здоровим. Вже не гріши, щоби чого гіршого не сталося тобі».
фінансово.
Щиро дякуємо!
