Християнин іде не інакше, як хресною дорогою, яка веде через смерть до воскресіння. Це єдиний шлях до свободи. Затримайтеся на кожному стоянні разом з о. Шимоном Ґіжицьким OSB.
Хресна дорога — це шлях християнина. Християнин іде не інакше, як хресною дорогою, яка веде через смерть до воскресіння. Це єдиний шлях до свободи, бо саме для неї нас визволив Христос. Через зради й падіння, через вставання й докази любові, через незнання і зрозуміння — ми йдемо разом до воскресіння.
Стояння 1. Ісуса засуджують на смерть
«Тоді він [Пилат] відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп’яття»(Мт 27,26).
Господні Страсті — страждання, яке рятує. Перший врятований завдяки ним — це Варавва. Можливо, йому був потрібен час для навернення. Можливо, ще був не час для його смерті. Незабаром до грона спасенних долучиться Добрий розбійник. Сила хреста — нашого також — це сила любові, яка навіть зі зла зможе видобути добро.
Стояння 2. Ісус бере на себе хрест
«А коли насміялися з Нього, скинули з Нього плащ, надягнули Його одіж і повели на розп’яття» (Мт 27,31).
Хрест, яким був обтяжений Христос, яким обтяжені ми, обмежує рухи, визначає ритм кроків, показує горизонт. Але це — наш хрест, який ми разом із Христом несемо у своїй одежі для того, щоб до кінця виразити своє єство і стати собою. Без цього хреста ми не можемо бути собою.
Стояння 3. Ісус уперше падає під хрестом
«Хай мої очі проливають сльози день і ніч без упину, бо тяжке нещастя спіткало дівицю, дочку мого народу, вельми болюча рана» (Єр 14,17).
Падіння під тягарем хреста… Якщо ти падаєш, значить, твій хрест — справжній. А якщо підводишся, значить ти — християнин.
Стояння 4. Ісус зустрічає свою Матір
«…та й тобі самій меч прошиє душу» (Лк 2,35).
Чи бачиш, ідучи своєю хресною дорогою, і тих, хто тебе любить? Те, що нас хтось любить у сучасному світі, може бентежити, здаватися дивним, незручним. Тим не менш, ці люди також мають право на нашу увагу й наш люблячий погляд.
Стояння 5. Симон із Киринеї допомагає Ісусові нести хрест
«Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести Його хрест» (Мк 15,21).
Помічник із примусу… Чи маємо ми сили, щоб узяти на плечі цей обов’язок? Щоб допомогти людям, які не хочуть робити те ж саме для нас? Передання каже, що сини киринеянина Олександр і Руф потім стали римськими християнами. Можливо, ця примусова зустріч стала початком нового життя?
Стояння VI. Вероніка витирає Ісусове обличчя
«Найкращий ти на вроду між людськими синами» (Пс 45,3).
Обличчя Христа… Ми не знаємо, як Він виглядав, але постійно шукаємо Його обличчя. За легендою, мандиліон із ликом Христа, який прислали Абгарові, цареві Едесси, чудесним чином захистив місто від чергових нападів ворога. Молімося, щоб Христос засяяв своїм обличчям над нами та обдарував нас миром.
Стояння VII. Ісус вдруге падає під тягарем хреста
Перед другим падінням відбулася ціла серія зустрічей. Справа в тому, що люди — а точніше, зустрічі з ними — можуть відбирати у нас сили, іноді також віру чи сміливість. Можуть похитнути нашу надію. Ісус, падаючи вдруге під тягарем хреста і вкотре підводячись, щоб іти далі, зміцнює нас у терпеливому служінні нашим ближнім.
Стояння VIII. Ісус утішає плакальниць
«Дочки єрусалимські, не плачте надо Мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!» (Лк 23,28).
Хресна дорога — не місце для плачу над Спасителем. Це місце, в якому, вдивляючись очима віри у Нього і в жертву Його Страстей, ми намагаємося також зрозуміти своє життя, виправляючи те, що не подобається Богові, і зміцнюючи те, що Йому до вподоби.
Стояння IX. Ісус втретє падає під тягарем хреста
Згадай, о Господи, день Єрусалиму синам едомським, що кричали: «Руйнуйте, руйнуйте його аж до підвалин!» (Пс 137,7).
Третє падіння — цього разу вже від виснаження і майже на вершині Голготи. Христос підводиться — але, зрештою, лише для того, щоб за мить дійти до місця страти… Хіба не безглузде це зусилля? Ні. Жодне зусилля, оживлене любов’ю до Бога й людини, не позбавлене сенсу.
Стояння Х. З Ісуса здирають одяг
«Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги» (Лк 15,22).
У цьому різниця між людиною і Богом: коли ми перебуваємо в Божих руках, то маємо гідність Синів. Натомість людина може позбавити іншу людину всього. Нагий Христос, що очікує на страту через прибивання до хреста — ікона Божої готовності пробачати, — ніби промовляє до кожного з нас, змученого хресною дорогою: «Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас» (Мт 11,28).
Стояння ХІ. Ісуса прибивають до хреста
«І як прийшли на місце, що зветься Череп, там Його розіп’яли і злочинців» (Лк 23,33).
Замало бути розп’ятим. Бувши прибитим до хреста, потрібно зберігати в серці любов, смирення і прощення — так, як ми бачимо це в Ісусі й так, як наслідував Його в цьому Добрий розбійник. Саме розп’яття, без любові, позбавлене будь-якого сенсу.
Стояння ХІІ. Ісус помирає на хресті
«Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у Твої руки віддаю духа Мого!” Сказавши це, Він віддав духа» (Лк 23,46).
Ми не розстанемося з хрестом аж до смерті. Вся хресна дорога, все наше життя — це приготування до благословення доброго Бога в мить смерті й до того, щоб відати Йому наш останній подих.
Стояння ХІІІ. Ісуса знімають із хреста
Йосиф з Ариматеї «…прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса. Зняв Він його з хреста й, обгорнувши Його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав» (Лк 23, 52‑53).
Ісус помер, і виявляти Йому свої симпатії могло бути небезпечно. Йосиф з Ариматеї, побожний єврей, учить нас відваги, зокрема у прийнятті щоденних рішень, які, здається, не мають спасенної цінності; в ситуаціях, коли сміливе рішення може викликати невдоволення інших.
Стояння XIV. Ісуса кладуть у гріб
«А був на тому місці, де розіп’яли Його, сад, а в саду тому — нова гробниця, в якій нікого ще не клали» (Йн 19,41).
Люди зробили з Ним усе, що могли: закатували Його, вбили і поховали. Решту зробив Отець. Саме про це молився Ісус у мить смерті. Наша доля остаточно також є в руках Бога. Ми належимо Йому — як у своїй смерті, так і у воскресінні.
Читайте також:
Великопісні дороговкази. Матеріали на Великий Піст
фінансово.
Щиро дякуємо!
