Роздуми над Словом Божим на суботу XXVIII звичайного тижня, рік І
Лк 12, 8-12
Сьогоднішнє Євангеліє об’єднує дві перестороги й одну обіцянку. Перша пересторога стосується визнання Господа Ісуса перед людьми.
Інколи можна бачити, як підлітки, що дорослішають, соромляться своїх батьків перед однолітками, друзями. Соромляться опіки матері, стидаються і нервують, коли батьки ставлять питання, відповіді на які цим дітям видаються очевидними. Соромляться, бо для них часто набагато важливішим є визнання суспільства, оточення. Не бажаючи часто це визнання, вони, однак, забувають, що ніхто про них так не турбується і не опікується ними, як їхні власні батьки, і що саме в батьків вони завжди можуть знайти підтримку та зрозуміння.
Подібно і ми здатні приділяти надмірну увагу думці інших про нас. Ми переоцінюємо владу суспільства над нами та можемо її абсолютизувати. Це небезпечний і оманливий шлях. Зрозуміло, що певною мірою суспільство покликане захищати наші права, проте це не причина, щоб цуратися перед ним своєї віри та приналежності до Господа Ісуса.
Друга пересторога стосується небезпеки хули на Духа Святого. Господь Ісус зазначає, що такий гріх, на відміну від інших гріхів, не може бути відпущений. Чому? Дар Святого Духа (у спасенних натхненнях, що народжуються в серці людини, в осяянні розуму світлом віри) є найбільшим проявом любові Бога до людини. Бог задля нашого спасіння дарував нам Сина, проте у покірному Ісусі Христі людині не завжди так легко і просто відкрити Істинного Бога. Бог Отець, завдяки Ісусу Христу, дарував нам також Духа Святого, який, діючи з любов’ю, лагідними натхненнями відкриває серцю людини таємниці віри. Господь, отже, дарує душі грішника Особу Святого Духа — часом як останню можливість спасіння цієї душі.
Ми добре знаємо, що людина, яка перед смертю з різних, незалежних від неї причин не змогла посповідатися, може отримати благодать досконалого розкаяння в гріхах. Ця благодать є цілковитим даром Духа Святого. Проте людина, маючи свободу вибору, може відкинути і це останнє спасенне натхнення. То яким же чином Господь має їй пробачити? Отже, гріх проти Святого Духа є гріхом свідомого і добровільного відкинення спасенної благодаті, відкинення милосердної любові Божої. А відтак цей гріх не може бути прощений: адже людина сама цього не хоче.
Маємо, отже, стерегтися невразливості і байдужості нашого серця щодо Божих натхнень.