Перша частина Розарію запрошує нас відкрити таємниці радості.
Саме радість робить так, що життя нам смакує щораз більше. Радісна частина охоплює події від Благовіщення Пресвятій Діві Марії — через Різдво — до Жертвування та Знайдення Ісуса в храмі. Цю частину Розарію моляться по понеділках і суботах.
Коли дивимось на молодість Марії — бачимо, що Їй не бракувало підстав до нарікання. Зрештою, до Неї приходить Бог і перевертає догори ногами всі Її життєві плани та мрії. Щойно прийнявши під свої серце Ісуса, Вона йде в далеку подорож, щоб допомогти своїй родичці Єлизаветі. Потім — далека подорож до Віфлеєма. Очікування народин Ісуса, втеча до Єгипту, перебування на чужині. Безсумнівно, це мало бути для Неї тяжким. Але замість чорних сценаріїв і нарікання Марія вибрала шлях радості.
Радість у нашому житті дуже важлива. Це вона робить так, що наше життя стає красивішим, глибшим, і просто має сенс. Під час розарієвої молитви ми можемо разом із Марією вчитися, як дивитись на наше життя так, щоби знаходити радість.
1.Благовіщення — радість пізнання
Нам точно не відомо, як це сталося. Чи Марія була вдома, чи йшла по воду до криниці? А може, в кухні місила тісто на коржі. Або ж прогулювалася і молилася словами Псалму: «Боже, ти Бог мій! Тебе шукаю пильно. Тебе душа моя прагне, тебе бажає тіло моє».
Неважливо, за яких обставин це сталося. Важливо, що Марія почула голос Ангела. Євангеліє від св. Луки каже нам, що Ангел увійшов до Неї. Вельми імовірним є, що Марія навіть не бачила Ангела, тільки почула Його голос у своєму серці. Вона була вся заслухана в Бозі й дуже уважна. Тому могла почути голос, який сказав до Неї: «Радуйся, не бійся, Ти — повна благодаті».
У таємниці Благовіщення Марія вчить нас, що наше серце вміє слухати. Ми дуже чутливі до того, що діється у глибині нашої душі. У Благовіщенні Марія почула, Ким є Бог. Також пізнала, ким є Вона сама. Довідалася також, чого потребують найближчі.
Марія показує нам, що також і ми можемо вслухатися в себе. Там можемо пізнавати, хто ми є в очах Бога. І там довідуємося, яка наша найцінніша сутність. А передусім — там ми пізнаємо, до чого нас запрошує Бога і чого потребують наші найближчі.
Вслухаймося в своє серце. Розарій — це саме та молитва, яка допомагає увійти в тишу. Допомагає почути голос Бога, який запрошує нас до чогось нового, до чогось прекрасного. А насамперед каже нам: не бійся і радуйся.
Подумайте, що б ви хотіли почути сьогодні в серці? Що Бог прагне вам сказати? Молячись цей десяточок Розарію, відкрийте серце на Його Благовіщення.
2.Відвідини — радість прийняття
Бог прагне бути близько до людини. Тому коли входить у наше серце, то просто-таки підганяє нас бігти до інших. Саме це сталося з Марією. Одразу після Благовіщення Вона вибралася в подорож. Хотіла допомогти своїй літній родичці, яка очікувала дитини і вже була на шостому місяці вагітності. Марія прагне бути близько біля неї. Марія прагне служити. Приймає її — а водночас прийнята нею.
Ми, жінки, маємо величезний дар — приймати в собі Бога й іншу людину. Цього ми безсумнівно можемо вчитися у Марії. То саме Вона прийняла Ісуса і могла потім прийняти Єлизавету. А Єлизавета, зворушена привітанням Марії, прийняла таємницю Її життя. Те, що Марія є Матір’ю Спасителя. Обидві жінки переживають глибоку радість у Бозі. Що більше ми приймаємо Бога, себе самих та інших людей — то більше переживаємо таємницю радості у нашому щоденному житті. Милосердне серце має відвагу покинути комфорт і вийти назустріч іншим.
Молячись цей десяток Розарію і роздумуючи про навідання Марією Єлизавети, помоліться, щоб і вам мати таке відкрите серце, швидке до прийняття, як і Вона.
3.Різдво — радість мати все з собою
Тієї ночі у Віфлеємі не було нічого, що могло знадобитися Марії. Не було теплого дому ані жінок, які могли би Їй допомогти. А однак же тієї ночі нічого не забракло Ісусові! Він був оточений найніжнішою любов’ю Марії та Йосифа. Марія – неймовірна! Здатна зробити щось фактично з нічого. Зрештою, це Вона перетворила стайню для худоби в затишний дім. Її погляд, Її ніжність, Її делікатність оточили Немовля Ісуса. Тому Він отримав усе, чого міг потребувати у перші хвилини свого земного життя.
Від Марії ми можемо вчитися, що як жінки, ми покликані змінювати дійсність. Що все потрібне ми маємо у глибині нашого серця. Нам зовсім не потрібно чекати якихось особливих нагод, щоби зробити щось добре, щоб обдарувати когось любов’ю, щоб дати те, що потрібне. Коли ми чутливі й делікатні, коли обдаровуємо інших нашою увагою і добротою, тоді — як Марія — ми починаємо віл Віфлеєма. Починаємо від найпростіших речей, не чекаючи на великі оказії.
Папа Франциск у Кракові сказав, що «Марія стала сходами, якими Бог зійшов, щоби стати для нас близьким і конкретним». Помолімося, щоб ми вміли бути такими чутливими і конкретними, як Марія у Віфлеємі.
4.Стрітення — радість віддавати
Ісус був для Марії великим даром Бога. Але Марія все життя вчилася Його віддавати — Отцю і світу. Вона приносить Його до Храму й чує, що Він буде великим знаком спротиву, а Її власну душу прошиє меч. Марія — жінка неймовірної свободи. Вона вільна, щоб дати Ісуса нам.
Марія вчить нас свободи й любові, яка робить нас щораз більше вільними. Вона вчить нас того, що ми можемо не володіти іншими, не бути жадібними, не панувати. Тому, що певної миті наші серця мусять уподібнитися до гнізда. До гнізда, яке залишається порожнім. Люди, яких ми любимо і про яких піклуємося, вилітають, мов птахи у небо.
Роздумуючи над цим десятком Розарію, попросімо Марію зробити наші серця щораз більше вільними. Щоб ми були спроможні щораз краще давати любов. Давати себе іншим. А через це давати світові Ісуса.
5.Знайдення Ісуса в Храмі — радість таємниці
Марія не завжди мала тільки радісні моменти у своєму житті. Були й такі, шо пробирали Її тривогою, як той, коли Вона загубила 12‑річного Ісуса під час паломництва до Єрусалима.
Марія не зрозуміла цієї події, так само як не зрозуміла тоді відповіді свого Сина: «Чого ж ви Мене шукали? Хіба не знали, що Я маю бути при справах Отця мого?» (Лк 2,49). Однак Вона не збунтувалася, не замкнула своє серце. А також не шукала якихось штучних надуманих пояснень. Вона дозволила, щоб у Її житті була таємниця. Таємниця — це відкривання щораз глибшого сенсу та світла.
Марія, яка супроводила Ісуса у зростанні, супроводжує також і нас у зростанні нашої віри. Вона стає поруч із нами зокрема тоді, коли ми у своєму житті губимо Ісуса, коли втрачаємо сенс життя, коли в нас немає радості. Скільки разів ми згубимо Бога — стільки можемо звернутися до Марії в молитві Розарію, просячи: «Допоможи мені Його віднайти».
Марія все життя присвятила Ісусові. Й ми можемо чинити так само.
Роздумуючи над цією таємницею, помолімося за всіх тих, хто ще досі у своєму житті не зустрів Бога.
Переклад CREDO за: с. Анна Марія Пуделко, Stacja7
фінансово.
Щиро дякуємо!
