Боже мій, Господи і мій Наречений!
Якщо спомин моїх гріхів не дозволяє Тобі надалі сповнити те, про що я Тебе прошу, — нехай діється воля Твоя, яку люблю понад усе. Прояви свою доброту і милосердя, щоби Ти у них був пізнаний.
А якщо, о Господи, Ти чекаєш на мої вчинки, щоб через них сповнити мої прохання, — уділи мені їх і сповни їх у мені; дай мені також страждань, яких прагнеш, і нехай діється воля Твоя! Якщо ж Ти не чекаєш на мої вчинки, то чого Ти очікуєш, наймилостивіший Боже, чому зволікаєш?
Якщо благодать, про яку я Тебе через Твого Сина прошу, випливає з Твого милосердя, — візьми мою мізерність, якої прагнеш, і дай мені скарби, яких Ти так само прагнеш для мене. Хто ж може звільнитися від своєї бідоти й незначущості, якщо Ти не піднесеш його до себе чистотою Твоєї любові, о мій Боже? Як же може до Тебе піднестися людина, зроджена в нещастях, якщо Ти її не піднесеш тією рукою, яка її створила?
Не позбавляй мене, о мій Боже, того, що вже дав мені у Твоєму Сині, Ісусі Христі, в якому Ти дав мені все, чого я прагну; тому я радію, бо Ти не підведеш моєї довіри! Чому ж, душе моя, ще зволікаєш, якщо вже зараз можеш любити всім серцем свого Бога?
Мої — небеса, і моя — земля,
мої — народи, мої — грішники і праведники.
Ангели — мої, Божа Матір — моя, всі речі — мої,
і сам Бог — мій і для мене, бо ж Христос — мій і весь для мене!
Чому ж, душе моя, ще зволікаєш, і чого іще шукаєш?
Усе — твоє і все — для тебе.