Перед нами — час зустрічі з Господом у Його Хресних Стражданнях. Просімо Його, щоб уділив нам благодать добре прожити цю молитву.
Просімо Його, щоб наповнив нас даром розуму. Щоб дозволив нам дивитися на нашу дійсність інакше. Щоб дав нам полюбити себе і вділив милість правильно приймати рішення.
Молитва про сім дарів Святого Духа
Перед кожним стоянням на початку кажемо: «Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський».
Після кожного стояння: «За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий, Ісусе, наш Спасе, помилуй нас».
Можна додавати, якщо це доцільно: «І Ти, Божа Мати, що з Сином страждала, Пречистая Діво, молись за нас».
Стояння І. Ісуса засуджено на смерть
Вирок суду був несправедливим. На хресну смерть засуджували найгірших злочинців! Тебе, невинного Учителя, люди зненавиділи, на смерть засудили. Людський розум не осягає того, що Ти, хоч і не мав провини, — не бунтував ані кричав, а підкорився, як агнець, якого ведуть на заклання…
Ісусе, Ти віддав своє життя за мене. Прошу: навчи мене приймати Твій дар, зішли мені Духа розуміння, Духа розуму, який дозволить мені осягнути те, яку важливу річ Ти зробив для мене, для мого спасіння.
Стояння ІІ. Ісус бере хрест на свої рамена
Ти взяв хрест. Але цей хрест був мій. Він став твоїм, бо Ти забрав його в мене.
Досі люди перекидали страждання одні на одних, завдавали одне одному болю, відплачували злом за зло. Христе, Ти приходиш у світ і навчаєш нас, що хрест треба прийняти, що від страждань утікати не треба, зате потрібно помірятися силами з випробуванням. Твоя наука любові часто для мене надто складна, надто радикальна: це не те, до чого мене привчив світ, який каже любити, поки це приємно!
Ісусе, Ти вчиш мене любові до кінця, останньої любові, безкомпромісної любові. Духу Святий, зміцни мене, щоб я міг бодай частково так любити.
Любити, як Бог.
Стояння ІІІ. Перше падіння під хрестом
Перше падіння. Може, перший сумнів? Укотре повністю розкривається Твоя людська природа. Ти — людина з плоті й крові, і саме зараз наочно мені це показуєш.
Я також іноді падаю, іноді сумніваюся; а іноді просто так різко втрачаю сили, що хоч і хочу, та не можу йти далі. Христе, як же я вдячний Тобі за те, що Ти тоді впав! Вдячний, бо знаю, що Ти упав заради мене. Ти даєш приклад того, що хоч сил нема і по‑людськи неможливо подолати певні ситуації, та Дух Божий діє в нас і ми можемо підвестися, можемо йти далі.
Після кожного падіння, хай би яким драматичним воно було, є шанс випростатися і йти до спасіння, яке Ти даруєш нам на Голготі.
Стояння IV. Ісус зустрічає свою Матір
Це Твоя мама. Щиро дякую тобі, Христе, що Ти зробив Марію також моєю Матір’ю. Вона теж боялася, плакала, глибоко переживала Твої страждання; але Вона прийшла, Вона була з Тобою. Супроводжувала Тебе, бо не страх був її провідником, а Святий Дух — той самий Дух, якого Вона отримала ще до Твого народження. Дух розуму, який дав Марії повірити в те, що неможливе в людей. Бог став людиною, народився від діви. Слово стало тілом.
Боже, дякую Тобі за Марію — за взірець людини, яка вірить і довіряє Тобі, попри те, що з людського погляду справи здаються безглуздими.
Стояння V. Симеон допомагає Ісусові нести хрест
Христе, чому я так часто противлюсь тому, що є добрим? Чому не хочу приймати виклики, не зважуюся допомогти, не дивлюся з любов’ю, не роблю добро? Чи це моя лінь, егоїзм, може — страх, а може, просто втома? Симеон допомагає лише тоді, коли його змушує солдат.
Дякую Богу за всі останні ситуації в моєму житті, які примушували мене творити добро. Дякую за всі труднощі, які розбудили моє зачерствіле серце. Дякую за розум, який дозволяє побачити, що хоч вибору в мене не було, то страждання, яких я зазнав, насправді роблять мене вільним — бо звільняють від егоїзму, від моїх страхів, слабкостей та спротиву любити іншу людину.
Стояння VI. Вероніка втирає обличчя Ісусові
Який шанс у Вероніки був пробитися до Тебе? Натовп тиснувся зусібіч, солдати не підпускали до засуджених. Але Вероніка якимось чином знайшла спосіб пробратися до Тебе, щоби ще хоч раз послужити. Ця жінка є доказом того, що аби творити добро, не потрібно сприятливих умов, багато талантів, не треба бути вмілим ані настільки сильним, щоб відпихнути солдатів. Треба лише хотіти, просити Святого Духа про підтримку — і сильно любити.
Так як Вероніка робила те, що було в її силах, — і цього вистачило, щоб маленьким учинком милосердя посприяти спасінню цілого світу.
Стояння VII. Друге падіння Ісуса
Чергове падіння. Ситуація стає дедалі безнадійнішою. Залишилося так мало до кінця — і все ж так далеко. Кожний крок дорого коштує, кожен порух тіла такий важкий… Велике благо має велику ціну. Спасіння людини коштує життя Бога. Я досі не можу зрозуміти, чому Ти це робиш для мене. Чому Ти знову підвівся, хоча це моя вина, що Ти опинився в цій ситуації? Це мій хрест Тебе знову звалив. Я би вже давно здався, занепав духом, відступився, зневірився, втік. А Ти, Ісусе, — хоча життя із Тебе витікає, терпеливо встаєш і йдеш далі, щоби зрештою віддати це життя за мене.
Прошу Тебе, Боже, про дар розуму, щоб я зрозумів, яким великим є Боже милосердя і якою великою любов’ю обдарував мене Бог.
Стояння VIII. Ісус втішає заплаканих жінок
Голосіння, плач, стогони, нарікання… Все це мені близьке! Кажу собі, що співчуваю людям, що люблю людей саме так…
Дякую Тобі, Боже, що Ти напоумив мене, коли наставляв цих жінок. Любов виражається не жалями, а вчинками. Учинком милосердя може бути розмова, вияв співчуття; але кожна любов провадить до радості.
Христе, Ти помер за наше спасіння, Ти освятив наші страждання. Не дозволь нам голосити над Тобою, але навчи нас дбати про нашу святість.
Стояння ІХ. Третє падіння під хрестом
Ти знову падаєш — і знову не остаточно. Я не можу зрозуміти, яка сила дає Тобі підвестися знову після чергового падіння. Чи то Симеон, чи інші люди, — а може, солдати нарешті змилосердилися? Чи це Дух Божий, який діє в Тобі, щоб Ти довершив своє завдання? Невже Твоя любов до мене змушує Тебе не відступати, хоча Твоє тіло більше не слухається?
Стільки разів я думав, що це вже останнє падіння, що вже кінець, виходу немає. Всі мене покинули, залишили, забули, а вороги оточили мене, кричать і висміюють. Бог мене покинув…
Христе, Ти в такій ситуації встаєш, бо маєш віру, що Отець із тобою. Не людська сила піднімає Тебе, а любов, яка творить чудеса.
Стояння Х. З Ісуса зривають одяг
Ісусе, хоча Ти — Бог, Ти прийняв тіло людини. Ти не прийняв земних благ чи багатств, належних Царю. Ти хочеш не правити нами, а бути нашим Братом. Ти відмовився від усіх привілеїв і дозволив, щоб Тебе несправедливо засудили. Спочатку Ти позбавив себе Божої гідності, а потім Тебе позбавили навіть людської гідності, щоби врешті забрати найцінніший Божий дар — життя.
Ти віддав усе — а я не можу, не хочу, не вмію віддати ближньому навіть хвилину уваги. Замість роззирнутися навколо, дивлюся на себе.
Господи, дякую, що показав мені, як здобувати себе, віддаючи себе. Дякую за Твою досконалу жертву, за Твою науку безмежної любові.
Стояння ХІ. Ісуса прибито до хреста
Тебе вивели на вершину, прибили до хреста і піднесли понад натовпом. Твої вороги хотіли Тебе позбутися, зневажити, зробити так, щоб люди про Тебе забули. Вони хотіли Тебе принизити — а натомість виставили Тебе всім на огляд. Такий Ти, власне, і є, Боже, — лагідний і смиренний, а водночас висуваєшся вперед. Іноді я дивуюся, чому хрест є символом християнства. Якби Ти помер в іншу епоху, чи християни поклонялись би, наприклад, гільйотині або ешафоту? Ці питання виходять поза межі розуму; але коли я дивлюся на хрест, то вже знаю, ким для мене є Бог і що Він може для мене зробити.
Боже, з любові до мене Ти здатен віддати своє життя. За мене Ти віддав його на хресті.
Стояння ХІІ. Ісус помирає на хресті
«Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув?» Чи правда, що зло перемогло, чи це вже кінець? Бог мертвий. Учитель помер. Він заповідав Боже Царство, але Його вже немає з нами. Чи ж це був брехун — обдурив нас, викликав оманливі надії, а потім дав себе вбити?
Боже, де Ти є, коли Твої вороги тріумфують, коли Твої апостоли втекли, а близькі — в розпачі? Ось я в розпачі. Моє життя руйнується, а я Тебе не чую, Боже, не бачу Тебе, не розумію.
Прийди, Духу Утішителю! Прийди з вірою, з надією, що смерть на хресті — це не кінець, а початок вічного життя, початок життя в Бозі.
Стояння ХІІІ. Ісуса знято з хреста
Все відбувалося так швидко. Ось щойно Ти в’їхав під вітальні вигуки, наче цар, — а тепер Твоє мертве тіло знято з хреста. Чи ті найближчі, які приймають тіло свого Вчителя, ще пам’ятають, як Він сказав, що воскресне з мертвих на третій день?
У своєму житті я бачу багато безнадійного: закриті дороги, спалені мости, мертві ситуації без надії на життя.
Боже, забери моє кам’яне серце і дай мені серце з плоті, серце живе. Господи, зміцни нашу віру!
Стояння XIV. Ісуса покладено до гробу
Таким є кінець, що водночас є початком. Велика тиша запанувала у світі. Велике мовчання. Для одних — очікування, для інших — втрачена надія. Ісус лежить у гробі. Зараз — час випробування. Чи я втечу, чи ховатимусь, чи засумніваюся, — чи увірую в усі чудеса, які Бог учинив у моєму житті?
Святий Духу, Утішителю, прошу: дай мені сили й відваги, щоб, почувши про порожню гробницю, я побіг чимдуж швидше назустріч живому Богові.
Дякуємо Тобі, Господи, що привів нас до цього моменту, що хочеш наповнити нас даром розуму. Аби лиш ми бажали щодня жити у смиренні, повній довірі до Тебе та відданості Тобі!
фінансово.
Щиро дякуємо!
