Роздуми над Словом Божим на вівторок V Великоднього тижня
Мир у єврейському сенсі — це не просте побажання, а сума всіх месіанських благодатей: повноти життя і здоров’я, радості й досконалості, остаточної єдності між Богом та Його народом.
Мир, який Ісус залишає у спадок своїм учням, — справжній, істинний, не такий, як у світі, бо це внутрішній спокій, у якому Він сам перебуває, не зважаючи на тривогу і тяжкість години, що наближається. Цей спокій є наслідком Його повної згідності з волею Отця.
Ісус наполягає на даруванні миру, бо знає, що учням потрібно відкрити цей мир як у прийдешніх страстях, так і в різних життєвих випробуваннях. Цей мир має бути силою для подолання усіх перешкод, а впевненість у перемозі повинна бути вкорінена у перемозі Христа.
До дару миру Ісус додає заклик до радості. Хоч би як було сумно з огляду на близькі страждання — це шлях до більшого блага. Учні повинні зберегти мир і радість саме тому, що повернення Ісуса до Отця — це повнота Його слави: “Я йду, і Я прийду до вас. Якби ви любили Мене, то зраділи би, що іду до Отця, бо Отець більший від Мене!”
фінансово.
Щиро дякуємо!
