Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XXXIV звичайного тижня, рік ІІ
Того часу Ісус розповів своїм учням притчу: «Погляньте на смоківницю і на всі дерева: коли вже пускають листя, і ви бачите це, то самі знаєте, що близько літо; так і ви, коли побачите, що це збувається, — знайте, що близько Боже Царство.
Воістину кажу вам, що не мине рід цей, як усе станеться. Небо і земля проминуть, а Мої слова не проминуть».
У цьому уривку увага на смоківницю скерована невипадково. У Слові Божому це дерево згадується більше ніж п’ятнадцять разів. Чому в цьому читанні акцент поставлено на смоківниці, а не на інших деревах? У дослівному перекладі з грецької, слово «de/ndron» означає «фруктове дерево». Тобто дерево, яке приносить плоди — як і смоківниця. Звернення уваги на дерева, які цвітуть, у цьому випадку свідчить про очікування плоду, врожаю та достатку. Якщо ж фруктове дерево не приносить плоду, то господар його зрізає (Лк 13, 7). Відповідно й у нашому житті: все що, не приноситиме плоду, буде знищене. Коли ж ми говоримо про Царство Боже, то Господь хоче подарувати нам уже готові плоди через свою велику любов до нас. Ми лише повинні їх розпізнати й прийняти.
У сучасному світі відбувається чимало блискавичних змін. Проте інакше з Царством Божим. Воно настає послідовно і з великою міццю. Господь приходить до нас не як буря, а як тепло літа, що змінює бруньки на квіти. Туди, де ми знаходимо «любов, радість, мир, довготерпіння, доброту, милосердя, віру, лагідність, поміркованість», — Господь уже прийшов. Він приходить у своєму Слові: тривалішому аніж небо і земля, довшому аніж час.
Фото: wikipedia
фінансово.
Щиро дякуємо!
