Проповідь диякона Андрія Бондаря на суботу І тижня Адвенту (РКЦ).
«Так говорить Господь Бог, Святий Ізрáїля: “Народе сіонський, що живеш в Єрусалимі, ти вже не плакатимеш більше. Бог напевно змилується над тобою, коли почує твій крик; Він, ледве почує, вислухає тебе. І дасть вам Господь хліб печалі і воду пригнічення, та все ж таки Вчитель твій не буде ховатись, і очі твої Вчителя побачать. І вуха твої почують слова позаду тебе: “Ось дорога, ідіть нею!” — коли ви зійдете праворуч чи ліворуч. І Він дасть дощ на твій посів, яким засієш поле; і хліб, що вродить нива, буде тучний і ситний; і худоба твоя буде того дня пастися по широких пасовиськах. Воли й осли, які обробляють землю, їстимуть соковиту пашу, провіяну лопатою та віялкою. І на кожній горі високій і на кожному підвищеному пагорбі будуть річки та вод потоки за дня великої різні, коли падатимуть башти. І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде всемеро ясніше, — як світло сімох днів, — того дня, коли Господь перев’яже рани свого народу та вигоїть синці, йому завдані”».
Літургійні читання — тут.