Проповідь о. Миколи Мишовського на п’ятницю І звичайного тижня, рік І (РКЦ).
«Через декілька днів Ісус прийшов знову в Капернаум, і поширилася чутка, що Він удома. І зібралося багато людей, так що не вміщалися навіть біля дверей, а Він виголошував їм слово. І прийшли до Нього, несучи паралізованого; несли його четверо. Не маючи змоги через натовп пробратися до Нього, вони розкрили покрівлю над місцем, де Він був, і, прокопавши отвір, опустили ложе, на якому лежав паралізований. Побачивши їхню віру, Ісус каже паралізованому: “Дитино, прощаються тобі гріхи!” Були там деякі книжники, які сиділи й міркували у своїх серцях: “Чому Він так каже? Богохульствує! Хто ж може прощати гріхи, крім самого Бога?” І тут же Ісус, узнавши своїм духом, що вони собі так міркують, каже їм: “Що це ви думаєте в серцях ваших? Що легше: сказати паралізованому “прощаються тобі гріхи”, чи сказати “встань, візьми своє ложе і ходи”? Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі”, — говорить паралізованому, — “кажу тобі: встань, візьми ложе своє та йди до свого дому!” І той встав і, негайно взявши ложе, вийшов перед усіма, так що всі дивувалися і славили Бога, кажучи: “Такого ми ще ніколи не бачили!”»
Літургійні читання — тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
