Директор Ватиканської астрономічної обсерваторії, прихильник наукової фантастики й ентузіаст науки, у своїй новій книжці пише про космічні спостереження про розпізнавання Бога у створенні Всесвіту. Брат Гай доводить, що між наукою та релігією існує повна гармонія.
Єзуїт із Детройта, США, брат Гай Консолманьйо все життя мав пристрасть до наукової фантастики, науки та космосу. Ця пристрасть у поєднанні з єзуїтською освітою і любов’ю до Бога та Його творіння привели його до посади керівника Ватиканської обсерваторії у 2015 році, пише Vatican News.
Побачити в творінні присутність Творця
Видавництво Loyola Press нещодавно опублікувало його книжку «Єзуїтський путівник до зірок». У ній брат Консолманьйо ділиться досвідом і висновками, отриманими під час спостереження за космосом. «Ця книжка — мій спосіб, як єзуїта й астронома, ознайомити широку публіку з вивченням нічного неба», — написав брат Гай, якого цитує сайт Конференції єпископату США.
«Пізнавати Всесвіт по-єзуїтському означає вийти за рамки простого погляду вгору та простого захоплення, наприклад, Місяцем», — додає брат Консолманьйо. «Захопитися Всесвітом всім серцем означає не тільки оцінювати його красу, але й розпізнавати любов, яка криється за цією красою, і відчувати радість, яка є точною ознакою присутності Бога в Його творінні», — пише єзуїт.
Наука як форма молитви
Брат Гай додає, що дивитися на небо «як єзуїт» означає дивитися на нього одночасно з ностальгією і подивом, знанням і таємницею, захопленням і радістю — в усьому.
Директор Ватиканської обсерваторії, який є автором численних наукових публікацій і книжок, що популяризують науку, каже: він розглядає космос крізь «єзуїтську призму». А ігнатіанська духовність скеровує на взаємодію зі світом і пошук Бога в усьому. «Це точно відповідає роботі вченого, бо вчені знаходять радість у дослідженні речей; знайти радість — означає знайти Бога», — каже брат Консолманьйо.
Він вважає, що дослідження космосу завдяки такому підходу стає молитвою. «Якщо ми віримо, що Бог створив цей всесвіт, і якщо ми віримо, що Бог так полюбив його, аж послав свого Сина, щоби Він став його частиною, — тоді наука стає актом наближення до Творця. І так вона перетворюється на акт молитви».
Віра і наука взаємодоповнюються
Запитання, яке часто ставлять астрономові-єзуїту, — як віра і наука можуть бути сумісними. Брат Консолманьйо пише, що ця тема виникла, коли він за нагоди розмовляв із Вільямом Шатнером, актором, який зіграв капітана Кірка в першому серіалі «Зоряний шлях».
«Коли я сказав йому, що я астроном-єзуїт, він був вражений. Він розглядав релігію і науку як дві конкурентні групи істин. Дві великі книги фактів. А що буде, якщо факти в одній книзі суперечитимуть фактам в іншій?» — пише брат Консолманьйо.
Шатнер розглядав християнство як різновид «сліпої віри», яка означала «прийняття чогось за константу, без розгляду; або, ще гірше, заплющування очей на факти та керування емоціями».
«Але це зовсім не є вірою», — відказав єзуїт. «[Віра] це діяти, навіть коли ми бачимо не все, що хочемо бачити. Ми ніколи не знаємо всіх фактів; тому віра є способом, завдяки якому ми робимо основоположний вибір».
«Усе наше життя — це прийняття ключових рішень на підставі недостатньої або неповної інформації», — додає брат Гай.
Дослідження приносять радість
І саме ці прогалини в наших знаннях, з одного боку, змушують нас — за словами брата Консолманьйо — звільнити місце для Бога, щоби Він міг увійти й допомогти нам; а з іншого боку, заохочують продовжувати шукати і досліджувати творіння.
«Якби ми знали все, не було би чого вчитися. Якби ми могли зробити все, не залишилося би що робити. Якби це не було важко, це не було би досягненням; не було би весело», — написав ватиканський астроном.
фінансово.
Щиро дякуємо!
