Перед молитвою «Ангел Господній» у день спомину Всіх померлих вірних Лев XIV наголосив на надії, яка випливає з Христового Воскресіння, — в той час як без памʼяті про Ісуса все наражається на забуття.
«Оце ж воля того, хто Мене послав: щоб із усього, що Він дав Мені, Я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня», — сказав Ісус до своїх учнів. Як зазначив Папа у неділю 2 листопада 2025 року, саме Ісусове воскресіння з мертвих проливає світло у ці дні — на початку листопада — на долю кожного з нас, пише Vatican News. Бачимо, що в центрі турботи Бога є те, щоб «ніхто не був утрачений назавжди, щоб кожен мав своє місце та сяяв своєю унікальністю».
Що таке вічне життя?
Промовляючи з вікна Апостольського палацу у Ватикані до прочан, які опівдні зібралися на площі св.Петра, Святіший Отець зауважив, що йдеться про таємницю, яку ми святкували напередодні, відзначаючи урочистість Усіх святих. Це таємниця сопричастя відмінностей, яка, так би мовити, поширює Боже життя на всіх дочок і синів, що бажають долучитися.
«Як писав папа Бенедикт XVI, вираз “вічне життя” прагне дати назву цьому нестримному очікуванню: не нескінченній послідовності, а зануренню в океан нескінченної любові, у якому ні час, ні “до”, ні “після” більше не існують. Повнота життя і радості — це те, на що ми надіємося й чого очікуємо від нашого буття з Христом», — сказав Лев XIV, цитуючи енцикліку Spe salvi.
Пасхальна надія
Отож спомин усіх померлих вірних ще більше наближає цю таємницю. «Божу турботу про те, щоб нікого не втратити, ми справді пізнаємо зсередини щоразу, коли смерть — здається, назавжди — забирає у нас голос, обличчя, цілий світ. Кожна людина — справді цілий світ. Отже, сьогоднішній день є днем, який кидає виклик людській пам’яті, такій цінній і такій крихкій. Без пам’яті про Ісуса — про Його життя, смерть і воскресіння — безмежний скарб кожного життя наражається на забуття. Натомість у живій пам’яті про Ісуса навіть ті, кого ніхто не пам’ятає, навіть ті, кого, здається, стерла історія, постають у своїй безмежній гідності». Святіший Отець зазначив, що саме в цьому й полягає пасхальне звіщення, і саме тому християни завжди поминають померлих на кожному Євхаристійному богослужінні, а також замовляють спогадування своїх близьких. І з цього звіщення «випливає надія на те, що ніхто не буде втрачений».
Спогадуючи майбутнє
Підсумовуючи, Наступник св.Петра побажав, щоб відвідування цвинтаря, «де тиша перериває поспіх активності», ставало для всіх нас «запрошенням до пам’яті та очікування». За його словами, коли ми, виголошуючи «Символ віри», кажемо: «Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку», — ми «спогадуємо майбутнє».
«Ми не замкнені в минулому, у сльозах ностальгії. Ми також не замкнені в сьогоденні, немов у гробниці. Нехай же рідний голос Ісуса долине до нас і до всіх, бо це єдиний голос, що лунає з майбутнього. Він кличе нас на ім’я, готує для нас місце, звільняє нас від почуття безсилля, через яке ми ризикуємо відмовитися від життя. Нехай же Марія, жінка Великої суботи, і надалі вчить нас надіятися», — побажав Лев XIV.
Молитва за Судан і Танзанію
Після молитви з вірними Лев XIV висловив занепокоєння погіршенням гуманітарної ситуації на півдні Судану та спалахом насильства в Танзанії.
«Поновлюю щирий заклик до всіх сторін конфлікту про припинення вогню та невідкладне відкриття гуманітарних коридорів», — сказав Святіший Отець, звертаючись також до міжнародної спільноти з закликом «рішуче і великодушно втрутитися» на підтримку тих, хто старається нести допомогу.
«Молімося також за Танзанію, — сказав Папа, — де після нещодавніх виборів спалахнули сутички, що призвели до численних жертв. Закликаю всіх уникати будь-яких форм насильства й прямувати шляхом діалогу».
Привітавши паломників на площі св.Петра, Лев XIV зазначив, що пополудні очолить Святу Месу на цвинтарі «Campo Verano» за упокій всіх померлих.
«Духовно я полину до могил моїх близьких; також буду молитися за померлих, про яких ніхто не пам’ятає. Але наш Небесний Отець знає і любить кожного з нас і нікого не забуває!»
фінансово.
Щиро дякуємо!
