Роздуми над Словом Божим на середу ІІ тижня Адвенту
Перед святами в нас завжди багато роботи: окрім звичайних занять треба ще приготувати дім для святкування. У храмах ми не раз чуємо про те, щоби ще провести духовні вправи, аби гідно привітати Новонародженого. Попри добрі бажання й постанови завжди знайдуться відмовки, що на молитву та духовні читання у нас немає часу або ми надто змучені. Отак непомітно пролетить час Адвенту, а Свята ми зустрінемо загнаними, забіганими й неготовими… як завжди.
Сьогоднішнє Євангеліє має допомогти нам задуматися. Господь Христос знає, що ми обтяжені та змучені. Це Євангеліє — коротесеньке й просте — нагадує подих. Воно саме для нас, коли ми змучені.
Христос радше знімає з нас тягарі, аніж накладає їх. Він пропонує нам скинути з себе ярмо конкуренції, суперечок, затриматися в бігу та відпочити. Але вимагає одного: прийти до Нього. Найкраще — стати перед образом Христа і зустрітися з Його поглядом. Поглядом, сповненим миром, тишею та вірною любов’ю.
Ярмо Христове — тобто Його вимоги — є простим. Смирення і лагідність — ось духовні вправи на Адвент для тих, хто вже не має сили. Довіра до Бога, ввірення Йому своїх справ і клопотів, покладення на Нього своїх тягарів — ось реколекції для змучених і загнаних.