Розпочни любити себе. Урок Петра

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю VII Великоднього тижня

Чи є випадковою гра слів біблійного автора, коли в рядках Євангелія Ісус звертається до Петра «Симоне Йонин»? Адже Йоан про першого апостола пише Петро («засмутився Петро), а на самому початку згадується два імені «Симон Петро». Ім’я це сутність людини. Петро є одним із небагатьох, кому Господь змінив ім’я: Аврам — Авраам, Яків — Ізраїль, Симон — Петро, Савло — Павло. Це зміна сутності та призначення, символ старої та нової людини. Може тому на початку Йоан говорить «Симон Петро», бо в першому апостолі співжили стара і нова людина. Ісус, кажучи Симоне Йонин, вказує на стару людину, на гріх. І насамкінець засмутився ПЕТРО, нова людина. Чи не смуток покаяння (засмутився) привів Симона до Петра, залишивши в колишньому рибалці лишень нову людину?

Чому Христос запитує саме так: «Чи ти любиш Мене більше, ніж оці?» Здається, цим Господь натякав на недавні суперечки апостолів хто перший, хто сяде праворуч і ліворуч Христа. Пригадується самовпевненість Петра:«Навіть, якщо всі Тебе покинуть, я не залишу». Є місце Божому докору, в тому числі на сповіді. Характерно, що Ісус запитував про любов тричі — стільки, скільки Петро відрікався. Ніби давав йому можливість заповнити порожнечу болю від тих ран, які він, зраджуючи, завдав сам собі. У відповідь Петро не сказав про себе, що він боягуз, ганчірка, зрадник. Він визнав, що любить Христа. Але цікаво як? Як саме Його любить? Ісус запитує чи любиш, «агапе» Мене, Симоне? Агапе це жертовна любов. А Петро відповідає я люблю, «філіо» Тебе, Господи. Тобто симпатизую. Ти подобаєшся мені.  Рани гріха загоює позитивне визнання себе в поєднанні з Божим докором та розумінням своєї слабкості. Саме тоді звучать слова Ісуса: «Паси вівці Мої». Ісус довіряє нам своє не тоді, коли ми бездоганні, досконалі, але тоді, коли визнаємо правду про себе, свій гріх, але при цьому любимо себе, не принижуємо.

Про любов Ісус говорить після сніданку. Можемо йти від банального «жінки нагодуйте спочатку своїх чоловіків, а потім про любов запитуйте» до поважнішого питання «а чим є їжа, якою Ісус годує учнів»? Він є Хліб, що з Неба зійшов. В пустелі Він відповідав дияволові, що «людина житиме не самим хлібом, а всяким Словом, що виходить з уст Божих». В іншому місці зауважував, що Його хліб творити волю Того, хто послав Його. Господь також хоче нагодувати нас хлібом Євхаристії. Отож, спочатку Він дає Себе, Слово, волю, а вже потім питає Петра про любов. У відносинах з ближніми мені притаманніше вимагати любові від них до себе. Постава «люби мене першим (першою), а я відповім», знайома? Ісус робив по-іншому. Спробуймо як Він. Нагода не забариться.