Роздуми над Словом Божим на вівторок І тижня Адвенту
Немовля тільки тільки пізнає світ, в якому народилося, родину, де перебуває. Має чистий розум, який ще не «зашлакований» потоком інформації. Дитина пізнає світ через дотик, почуття, запах. Вона чітко знає свої потреби, сміється коли їй радісно, плаче, коли сумно чи боляче, просить їсти, коли голодна тощо. Знає такі слова як «ні» і «не хочу».
Але з віком, дорослішаючи, ми ці якості втрачаємо. Коли востаннє ти казав «Не хочу» цього робити, не змушуйте мене, це суперечить моїм принципам, уподобанням? Але ж ні, з почуття провини чи обов’язку часто йдемо на поводу чиєїсь маніпуляції, і задовольнямо чиюсь потребу всупереч своїм вподобанням. Головне, щоб ніхто на нас не образився.
Так звикли догоджати іншим, що забули про себе. А потім запитуємо себе, інших, і самого Бога «Чому я такий нещасний? Чому всі мене використовують?». Може, варто усвідомити, чого ж насправді я для себе бажаю, що заважає у здійсненні моєї мрії?
Діти знають свої мрії, бажання, потреби. Вони не соромляться про них говорити вголос. І ці бажання здійснюються. Бо батьки чують їхню потребу, прислухаються до їхніх бажань. Якщо ми не знаємо, чого бажаємо, то як Господь може нам це дати?
Немовлята також мають таку здатність, як прояв своїх почуттів, емоцій. Їм легше сказати, що вони люблять і не люблять, ніж дорослій людині зізнатися в своїх почуттях. Вони щирі, добрі, ніжні, люблячі. Світ їх дивує, надихає, щодня приносить нові враження.
Що учні побачили і почули від Ісуса?
Безкінечну любов і безмежну надію на спасіння душ. Життя прекрасне, діти про це знають. А ви знаєте про це, чи пам’ятаєте жагу до життя? Чи щасливі ви в тому, де народилися, в своїй родині, країні, оточенні… Може в цьому і був Божий задум?
У тому що ти маєш, ти можеш бути щасливим. Адже діти вже щасливі, бо отримали найпрекрасніший подарунок — життя!