Як відходити, щоб не піти

Роздуми над Словом Божим на суботу XV звичайного тижня, рік І

У сьогоднішньому Євангелії фарисеї виходять, щоби змовитися. Тоді Ісус «пішов звідти». Здається, всі посварились і розійшлися в різні боки. Але подивимось ближче на те, хто, куди і як далеко пішов.

Слово «вийшли» (Мт 12, 14), яке вживається до фарисеїв, грецькою звучить як «εξελθόντες (exelthontes)» і має такі переклади: виходити, відправлятись, переходити, уходити з якоїсь посади, відхилятися, виходити з межі. Якщо узагальнити, то це такий вихід, який означає остаточний відхід, розрив зв’язків, «перехід рубіконів», «спалення мостів».

Слово «пішов» (Мт 12, 15), яке вживається щодо Ісуса, грецькою звучить νεχώρησεν (anehoresen) і має такі переклади: повертатись назад, відходити, віддалятись, виходити, відступати, бути кимось відсунутим, віддалятись від справ, утримуватись. Іншими словами, відхід Ісуса був немовби тимчасовим, ніби Він завжди готовий був повернутися; тимчасово не займався певними справами, але завжди був готовий повернутись до них. 

Звернімо увагу, що фарисеї перші вийшли від Ісуса і їх відхід був радикальний. Відхід Ісуса був тимчасовий і Він ходив по околицях тих місць.   

Створюючи людину, Господь дав нам вільну волю: ми самі робимо свої вибори. Така любов Бога до нас — Він поважає наш вибір. Якщо я обираю відійти від Нього, то Він не буде насильно набиватися мені в друзі. Він, поважаючи мій вибір, відходить також, але недалеко. Він завжди десь поруч, Він дає мені можливості наробити своїх помилок, щоби потім переоцінити пріоритети й вибори. Я завжди маю змогу повернутися, бо Він десь недалеко, Він продовжує творити чудеса в житті інших людей, які слідують за Ним. Можу приєднатися до того натовпу і далі слідувати за Ним. Вибір — наскільки, як на довго і як далеко відходити від Ісуса — за мною… і чи відходити взагалі.

«Він не буде кричати, ані вигукувати, і голосу свого на вулиці не дасть почути. Надломленої очеретини не доламає; льону, що куриться, він не погасить; оповістить ретельно правду. Він не ослабне, не подасться, аж покіль не встановить на землі правди, бо острови чекають його науки» (Іс 42, 2‑4).