Перша субота квітня 2016 р.
ВНЕБОВЗЯТТЯ ПДМ
Знак непохитної надії
До душпастирських оголошень у неділю 27.03.2016 р.
У найближчу суботу, 2 квітня, будемо переживати черговий раз першу суботу місяця. У цей нелегкий час для України хочемо разом молитися до Бога за заступництвом Пресвятої Діви Марії, вшановуючи Її Непорочне Серце.
Вступ до Святої Меси на 2 квітня 2016 р.
Сьогоднішню першу суботу місяця переживаємо в перспективі четвертої таємниці Слави Божої св. Розарія: Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Ісус взяв свою Непорочну Матір з душею і тілом до неба Нехай Її заступництво випрошує нам потрібні благодаті.
Допомога гомілетам:
Внебовзяття Пресвятої Діви Марії
«Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!» А Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї. Ось бо віднині блаженною зватимуть мене всі покоління, бо вчинив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його, і милосердя Його з роду в рід для тих, хто боїться Його». (Лк 1, 45-50).
«Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передбаченням, все сприяє до добра. Адже кого Він наперед пізнав, тих і визначив наперед, щоби були вони подібні до образу Його Сина, аби бути Йому первістком серед багатьох братів, а кого наперед визначив, тих і покликав, кого ж покликав, тих і оправдав, а кого оправдав, тих і прославив». (Рим 8, 28-30).
Роздумуючи таємниці св. Розарію намагаємося часто думками і серцем бути поруч з Марією, щоби Її очима дивитися і враз з Нею переживати святі та спасенні таємниці. Четверта славна тайна безпосередньо скеровує нас до Неї. Її внебовзяття наповнює нас радістю та надією. Від 1 листопада 1950 р. разом з усією Церквою визнаємо цю істину, як догму віри.
Папа Пій XII проголосив її цими словами: „Повагою Господа нашого Ісуса Христа, святих апостолів Петра і Павла, а також Нашою проголошуємо, як догму,об’явлену Богом, що Непорочна Богородиця завжди Діва Марія, після закінчення своєї земної мандрівки, була з душею і тілом взята до небесної слави".
У кінці Непорочна Діва, збережена Богом від всілякої плями первородного гріха, пройшовши шлях свого земного життя, душею і тілом була взята до небесної слави і піднесена Господом, як Цариця всесвіту, щоб стати таким чином повніше подібною до свого Сина, Пана над панами, Переможця над гріхом і смертю» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 59; пор. Пій XII, Апост. конст. « Munificentissimus Deus »: DS 3903.). Взяття до неба Святої Діви – це особлива участь у Воскресінні її Сина і випередження воскресіння інших християн:
«У різдві дівство зберегла ти, в успінні світу не оставила ти, Богородице. Переставилася ти до життя, бувши Матір'ю Життя. І молитвами твоїми ізбавляєш від смерті душі наші» (Візантійська літургія, Тропар Успіння Богородиці (15 серпня).
„Була з душею і тілом взята до небесної слави" – a ми, бідні мандрівники на шляху до неба, так дуже хотіли б знати, якими стежками ходила, де і яким чином завершилось Її життя.
Однак, подібно, як Христос зростав, не відомий людям, так теж й життя Його Матері було приховане. Вона не вирізнялася нічим від інших дівчат у Назареті, коли Бог послав до Неї сого Ангела. (…) Протягом земного життя Спасителя теж була однією з жінок, матерів. Кілька разів зустрічаємо Її на Його шляху, коли Він проповідує Євангеліє, побачимо Її на шляху, якій вів на Голгофу, а також під хрестом свого Сина.
Після вознесіння Христа, Вона враз з апостолами очікувала у Вечірнику на Святого Духа і натуральним чином, з волі Провидіння, стала для них Матір’ю. Потрібна їм була Мати, а вона була найбільш пов’язана зі Спасителем. (…)
Ніхто тоді не написав Її історії, не порахував Її днів, років; не написав про місця Її перебування. Була однією з жінок. Самотня вдова. Йоан, згідно з проханням вмираючого Спасителя з радістю виконував свої обов’язки. „І відтоді взяв її учень до себе." (Йн 19, 27), але скільки часу перебували разом? Цього не знаємо. I не знаємо, чи Вона ще жила, коли Йоан подався у Ефез? По сьогодні стоїть там «дім Марії Матері». Однак коли порахуємо час Її відходу з цієї землі з часом перебування Йоана в Ефезі – то це не досить співпадає..
В Єрусалимі є базиліка Гробу Пресвятої Діви Марії на узбіччі горі Оливної, в Долині Йосафата. (…) Натомість на вершині гори Сіон знаходиться базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії; (…)
Марія була людиною, тому й Вона померла, як люди вмирають відповідно до закону смерті. Цьому закону піддався теж Її Син – для нашого спасіння. Але коли справа доходить до Непорочної Божої Матері, ми говоримо не про смерть, а про успіння, відходу на місце відпочинку, взяттю до неба – внебовзяттю. Вона не боялася смерті. В Неї не було страху, Вона не відчувала примусу смерті. Її природа не боялася смерті, і ніяка земна бажання не було більшим, ніж бажання небес, зустрічі з Сином. Перебуваючи на землі, у матеріальному вимірі, жила все більш повно законом Святого Духа, законом любові до Бога і ближнього.
Об’єднана з Богом найдосконалішим способом – занурюється в любові до Бога, піддана святій волі Творця. Тому Її смерть була всього лише переходом з часу у вічність, з землі на небо. А небо, це не "місце вище зірок" – але це Бог, який "ніколи не проминає" і "дає вічність людині", як пояснював кардинал Ратцингер "Наша вічність спирається на Його любові." І додав він: "Бог є достатньо великий, щоб мати місце і для нас, жалюгідних істот." Енцикліку з проголошенням догми Успіння Пресвятої Діви Марії називав "гімном людському тілу, воздвиженням тіла", а також "гімном про землю та її безсмертя".
У святому натхненні Єлизавета назвала Марію блаженною, тому що Вона повірила Богу і віддалась Його волі, кажучи нехай станеться Мені за Твоїм словом". Ведена Святим Духом прагнула бути Слугинею Господньою до того, як Її Син сказав, що прийшов служити. Під впливом слів Єлизавети в Її серці повстав гімн величання: „Величає душа моя Господа і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм", з одночасною свідомістю, що Бог вибрав Її, не дивлячись на Її заслуги та значення, але дивлячись на Її малість. Тим Вона сподобалась Всевишньому: „Ось бо блаженною зватимуть Мене всі покоління". Вона бачила у своєму вибранні лише дар Божого Милосердя: „велике вчинив мені Всемогутній". I прославляла Бога за те, що Його Милосердя – „з покоління в покоління". Так Він співдіє з тими, котрих від віків покликав i „визначив наперед, щоби були вони подібні до образу Його Сина," (Рим 8, 29).
Цей Син йшов важкою дорогою життя, а довершив його у страстях і помирая на хресті. Проте силою Всемогутнього Він славно воскрес і вознісся на небеса. Його Матері – „блаженної, котра повірила" – Бог не захистив перед мечем скорбот, але подібно, як усе Її життя було віддане Йому, так само Він прийняв Її смерть, щоб Вона сталася «подібна до образу Його Сина». „Ти не хотів, щоб тління у гробі – співаємо враз з Церквою в Префації в урочистість Внебовзяття ПДМ– зазнала Діва, яка на світ народила чудесно втіленого Твого Сина – Творця усього живого".
Не знаємо дня Її успіння. Не маємо навіть самої маленької реліквії; уся перемінена, у славі, звільнена від усяків зв’язків з матерією та обмеження місцем – Вона у Бозі, у вічності, живе Його любов’ю, як Він – для всіх. Її внебовзяття – це для нас радість і надія. Ми також маємо ставатись «на подобу образу Її Сина». До цього веде шлях любові. (…)
Кардинал Ратцингер висловив це так: „Бог знає і любить кожну людину, те, чим ми тепер є. Є безсмертним те, що зараз, у нашому житті, зростає і стаєтья; (…). "Уся людина" – яка була, яка жила і постраждала в цьому світі, приймається Богом і, таким чином, має вічність в самому Богу. Це правда, яка повинна нас сьогодні наповняти великою радістю. (…) Все те, що є для нас дорогоцінним не буде знищене. (…) Християнство не є релігією минулого (…), але це релігія надії на майбутнє; релігія, яка відкриває для нас шлях у майбутнє. Ми, саме як християн покликані, щоб будувати цей світ, працювати над його майбутнім, щоб в один прекрасний день він міг стати миром Божий. (…) Мета всього творіння – стати посудиною для слави Божої. Усе створене буде включене в вічне щастя".
Нехай наша Внебовзята Пані і наша Мати, випрошує для нас світло і міць Святого Духа, що ми, споглядаючи ЇЇ внебовзяття отримували надію і мудрість, що все, що відбувається з нами в житті, все, що ми робимо або що приходить нам терпіти – воно все має надприродній сенс. І варто є робити добро, і встановлювати Божий порядок, тому що Бог все бачить і у вічності отримаємо він Нього нагороду.
(Leonard Głowacki OMI, „Podejmować wciąż na nowo Fatimskie orędzie”, Warszawa 2013, s. 478-484)
МОЛИТВА ВІРНИХ
Помолімося зв заступництвом Пресвятої Діви Марії у щирій молитві за святу Церкву, увесь світ та нашу Вітчизну.
1. Молімося за Церкву по всій землі, щоб для усього світу була ознакою постійної Божої турботи над людьми.
2. Молімося за єпископів і священиків Церкви в Україні, щоб охоче служили Богу і людям, як Марія.
3. Молімося за всіх матерів, щоб Боже благословення і підтримка людей допомагали їм у вихованні дітей.
4. Молімося за стражденних і в нужді, щоб не бракувало людей готових прийти їм з допомогою.
5. Через заступництво Марії молімося за вмираючих, щоб зберегли віру в Божу милість.
6. Молімося за нас самих, щоб ми, як Марія охоче приймали та виконували волю Бога.
Боже, Отче, вияви нам свою милість, почуй молитви, котрі приносимо Тобі та зміцнити нашу надію. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
РОЗАРІЙ – СЛАВНА ЧАСТИНА
Таємниця 1 – Воскресіння Христове
«Та ангел озвався і сказав жінкам: Не бійтеся! Бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого. Немає Його тут, бо Він воскрес, як сказав. Ідіть, подивіться на місце, де Він лежав» (Мт 28, 5-6).
О Ісусе, Ти переміг смерть, а воскреснувши з мертвих, переміг гріх. Прошу Тебе, допоможи мені щиро покаятися у своїх гріхах, висповідатися з них і розпочати нове життя. Амінь.
Таємниця 2 – Вознесіння Ісуса
«Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв свої руки і поблагословив їх. І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо» (Лк 24, 50-51).
О Ісусе, Ти вознісся на небо, щоб приготувати мені місце. Вчини, щоб я гідно наслідував Твоє земне життя та зміг радіти з Тобою в Небі. Амінь.
Таємниця 3 – Зіслання Святого Духа
«Коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були однодушно разом. Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, й осіли на кожного з них. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти» (Діян 2, 1-4).
О Ісусе, Ти зіслав нам Святого Духа, щоб ми могли пізнати міць любові Отця. Даруй нам благодать віри, щоб ми могли бути справжніми свідками Твоєї любові кожного дня. Амінь.
Таємниця 4 – Пречиста Діва Марія взята до неба
«Він зглянувся на покору слугині своєї. Ось бо віднині блаженною зватимуть Мене всі покоління, бо вчинив Мені велике Сильний! І святе Ім’я Його» (Лк 1, 48-49).
О Ісусе, Ти з тілом і душею забрав Марію до неба. Просимо, сповни наші серця прагненням повернення до дому Небесного Отця. Амінь.
Таємниця 5 – Коронування Діви Марії на Царицю неба і землі
«І велика ознака з’явилася на небі: жінка, зодягнена в сонце, і місяць під її ногами, а на її голові – вінець із дванадцяти зірок» (Одкр 12, 1).
О Ісусе, через руки Марії жертвую Тобі ціле моє життя, моє сьогодні і моє майбутнє. Будь Господом кожної хвилини мого життя. Амінь.
Літанія до Непорочного Серця Марії
Господи, помилуй! Христе, помилуй! Господи, помилуй!
Христе, почуй нас! Христе, вислухай нас!
Отче Небесний, Боже, помилуй нас.
Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас.
Духу Святий, Боже, помилуй нас.
Свята Трійце, Єдиний Боже, помилуй нас.
Серце Марії, з’єднане з Серцем Ісуса, молись за нас.
Серце Марії, святине Пресвятої Трійці, молись за нас.
Серце Марії, доме Віковічного Слова, молись за нас.
Серце Марії, переповнене благодаттю, молись за нас.
Серце Марії, благословенне серед усіх сердець, молись за нас.
Серце Марії, тихе і лагідне, молись за нас.
Серце Марії, глибино смирення, молись за нас.
Серце Марії, жертво любові, молись за нас.
Серце Марії, прибите до хреста, молись за нас.
Серце Марії, розрадо засмучених, молись за нас.
Серце Марії, притулку грішників, молись за нас.
Серце Марії, надіє вмираючих, молись за нас.
Серце Марії, столице милосердя, молись за нас.
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
Господи, прости нас!
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
Господи, вислухай нас!
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
помилуй нас!
Молімося: Боже, Ти в Непорочному Серці Марії дав нам переможну силу чистоти й любові, визволи нас від гріхопадіння і вчини, щоб, очищаючись через покуту і молитву, наші серця щоразу тісніше з’єднувалися з Тобою і проголошували у світі Твій заклик до навернення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
Акт присвячення парафії Матері Божій
(можна прочитати після Меси або під час молебню)
Непорочна Діво! Мати істинного Бога і Мати Церкви!
Ти являєш свою милість і співчуття усім, хто прибігає під Твій покров, вислухай молитву, яку ми, Твої діти, з довірою возносимо до Тебе і представ її Твоєму Сину, Ісусу, нашому єдиному Відкупителю.
Мати Милосердя, Наставнице прихованої і тихої самопожертви, Тобі, котра виходиш нам назустріч, ми, грішники, віддаємо цього дня все наше єство і всю нашу любов. Віддаємо Тобі також усе наше життя: наші труди, наші радощі, наші слабкості та наші страждання. Уділи всім миру, справедливості і благополуччя. Все, чим ми є і що маємо, довіряємо Твоїй турботі, Володарко і Матінко наша. Ми хочемо бути повністю Твоїми, з Тобою пройти шлях цілковитої вірності Христу в Його Церкві. З любов’ю завжди веди нас за руку.
Маріє, Мати наша і Царице! Просимо за Святішого Отця Н., за всіх єпископів, священиків, щоб вони вели вірних стежками ревного християнського життя, стежками любові і смиренного служіння Богові та людям.
Споглянь, які великі жнива і впроси Господа, щоб Він наповнив весь Божий народ голодом святості і надихнув численні покликання: священиків і монахів, сильних у вірі та ревних у звершуванні Божих тайн.
Дай нашим сім’ям благодать шанувати зачате життя і любити його тією самою любов’ю, з якою Ти у своєму лоні зачала Сина Божого. Пресвята Діво Маріє, Мати Прекрасної Любові, бережи наші сім’ї, щоб вони завжди жили у злагоді, та благослови нам у вихованні дітей.
Наша надіє, споглянь на нас співчутливо, навчи завжди йти до Ісуса – а якщо впадемо, допоможи нам піднятися і повернутися до Нього, визнаючи наші провини й гріхи у таїнстві покаяння, яке повертає душі спокій.
О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина.
Свята Мати, вчини, щоб ми з Божим миром у сумлінні та із серцем, вільним від гніву та ненависті, могли нести всім істинну радість та істинний мир, які приходять до нас через Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, котрий з Отцем і Святим Духом живе і царює на віки вічні. Амінь.
або:
Богородице Діво, Володарко і Царице наша!
Ми, діти святої Католицької Церкви, стаємо сьогодні перед Тобою, сповнені щирою турботою про нашу вірність Ісусовому хресту і Євангелію, турботою про Боже життя в наших сім’ях.
Ми прагнемо особливим чином зараз повністю віддатися Тобі у власність і ввірити у Твої материнські долоні все найдорожче, що в нас є. Одвіку сам Небесний Отець явив Тебе як промінь надії нашим прародителям. Тобі Він віддав свого Єдинородного Сина, котрий народився з Тебе, щоби спасти нас. Твій Син, найкраща Мати, віддав на хресті Тобі те, що мав найдорожче на землі: своїх братів в особі улюбленого учня Йоана. Заохочені таким прикладом, з тим більшою довірою стаємо перед Тобою.
Дбайлива Мати Святого Сімейства! Під Твою материнську опіку віддаємо наші сім’ї, щоб через Тебе вони відродилися в Богові і жили за прикладом назаретської сім’ї. Будемо укріпляти в них царювання Твого Сина, обстоювати Боже Ім’я та християнські звичаї.
О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина. Амінь.
Молімося:
C. Будь прославлений, Господи, через Марію, Твою Непорочну Богородицю та нашу возлюблену Матір. Ти вчинив Її предивним свідоцтвом правди Твого Євангелія, в якій кличеш нас наслідувати Тебе через труд, страждання і хрест. Ти кличеш нас бути лиш непотрібним слугами, одночасно запевняючи, що слуга буде там, де перебуває його Господь. У житті Пресвятої Діви Марії Ти підтвердив цю радісну правду. Ця, Котра назвала себе Господньою Слугинею, Котрі вела життя в досконалому з’єданні з Христом, уподібнилася до Тебе в славі: заслужила на благодать внебовзяття!
Дякуємо Тобі за цей знак, об’явлений в Діві Марії.. Ти вчинив Її першою, котра до кінця пройшла Твій шлях, через хрест до воскресіння i слави Дозволь нам завжди користатися з допомоги нашої Небесної Матері, яка має велику міць заступництва перед Божим престолом.
У. Амінь.
C. Боже, Ти зглянувши на смиренність Пресвятої Діви Марії, обдарував Її благодаттю тілесного народження Твого Єдинородного Сина. а сьогодні Ти увінчав Її найвищою славою, дай нам за Її молитвами, щоб ми, спасенні тайною Твого відкуплення, удостоїлися бути вознесеними до Тебе. Через Христа, Господа нашого.
У. Aмінь.
(Nabożeństwo pierwszych sobót, Ząbki 2011, str. 144-147)
фінансово.
Щиро дякуємо!
