Аби правда про Бога не була в нас спотворена нашою пітьмою

Роздуми до Слова Божого на четвер ІІІ тижня Адвенту

Ісус почав говорити народу про Йоана: «На що ви вийшли дивитися в пустиню? (…) На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка».

Постать Йоана Хрестителя пояснює нам сенс прекрасних біблійних образів, які говорять про приготування дороги для Господа. «Ось зроблю Я тебе молотаркою гострою, новою, зубчастою, помолотиш ти гори та їх поторощиш, а підгірки половою вчиниш! Перевієш їх ти, й вітер їх рознесе, і буря їх розпорошить», — читаємо в Ісаї (41, 15). Тому що на прихід Господа треба щоб «піднялася всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину!» (40, 4).

Незвичне в сьогоднішньому Євангелії те, що дехто під впливом Господа Ісуса «визнали справедливість Божу й хрестилися хрещенням Йоана». Допіру під впливом Христа вони піднеслися з долин лінощів до доброго, усували нарослі гори та пагорби зла і рівняли урвища, які провадили їх до смерті. Без цього приготування вони б ніколи не могли прийняти Господа Ісуса як свого Спасителя.

Суть Євангелія — це добра новина про спасіння, але в ученні Господа Ісуса знайдемо також повчання про все те, що ми повинні зробити, аби відкритися на цю новину.

Зауважмо, що «навернутися» це для Євангелія «визнати справедливість Божу», тобто визнати «Божу слушність». Не може бути такого, щоби Бог та й не мав рації! Якщо ми посварені з Богом або маємо до Нього якісь претензії, або ж не довіряємо Йому — це завжди випливає з якоїсь темряви, яку належить розсіяти. Сенс Адвенту саме в тому, зокрема, і полягає, що ми стараємося розсіяти в собі цю темряву, яка перекручує, спотворює в нас правду про Бога.

Стараймося побачити цю правду і возрадуватися тому, що Бог є Любов, і що Він краще за нас знає, що для нас ліпше.

о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002

Фото: Pixabay